БАРАННІКОВ Анатолій, випускник 1- го факультету 1971 року

Частина 5.


КАК — клуб авіаційного конструювання під керівництвом Анатолія Бараннікова виник у ХАІ у 1972 році із однодумців які прагнули літати на своїх планерах .
Сергій Пархоменко, випускник 1-го факультету 1989 року, створив дуже корисний та цікавий Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника)“. А ще Сергій зберіг буклет, присвячений 10 рокам Клубу авіаконструювання, і завдяки цьому ми маємо можливість почути самого Анатолія Бараннікова про літальні апарати КАК.

З буклету:
…Ще у 1972 році група ентузіастів розпочала роботу над створенням простого і надійного літального апарату для масового застосування в самодіяльних технічних колективах. І не було тоді досвіду, часом не вистачало знань. Але запал, натхнення і спрага літати виявилися найбільш благодатним ґрунтом для вміння. Йшли роки, в групу приходили все нові й нові ентузіасти: студенти, молоді співробітники інституту та навіть слухачі підготовчого відділення. Поступово група перетворилася на своєрідний творчий клуб авіаційного конструювання. Це наш КАК — любовно називали його студенти…”

Після того, як у 1975 році піднявся у повітря перший планер БРО — ДПК, Баранніков за словами Наталії Лавровій поставив перед КАКовцями мету: створити просту і надійну машину, придатну для масового навчання пілотажу.

Про Наталію Лаврову…
У ії долі найповніше висловилося те, за що так боровся Баранніков. Ще у школі вона зрозуміла, що без авіації їй просто нецікаво жити. У 1972 році, коли засновники майбутнього клубу тільки приступали до реалізації своєї ідеї, вона приїхала до Харкова вступати в інститут, подала документи на літакобудівний і… провалилася — недобрала одного бала. Варіанти за іншими інститутами вона відкинула і пішла працювати посудомийкою до студентської їдальні, щоб бути зарахованою на вечірній факультет ХАІ. Два роки: в день кухня, а ввечері заняття, КАК. Двічі на тиждень їздила поїздом до Білгородського аероклубу (у Харкові льотного клубу на той момент не було), літала, змагалася і стала першорозрядницею. Потім за відмінне навчання їй дозволено було перейти на денну форму навчання.
Але головним було те, що вона знайшла справжніх друзів і однодумців, які мріяли побудувати “свій літак” і відразу з головою занурилися у справи та турботи клубу.
Працюючи під керівництвом Бараннікова по будівництву “Коршуна”, вона поставила за мету: спроектувати, а потім разом із колегами побудувати швидкісний мотопланер для другого та третього року навчання.
У 1980 році з’явився ХАІ -35 “Ентузіаст”.

З буклету:

НАВЧАЛЬНИЙ МОТОПЛАНЕР “ЕНТУЗІАСТ”
Призначений для будівництва та застосування як навчально-тренувальний мотопланер. Створено в Харківському авіаційному інституті ім. М.Е. Жуковського. Проект мотопланера є дипломною роботою Лаврової Н. Побудований в 1980 році колективом у складі: Сілюков В., Александров С., Хомич А., Москаленко А., Паулаускас В., Галас І., Лоскан В., Ковальов С., Микитенко А., Смілянський І., Цигульська Г., Козлов В. та інші під спільним керівництвом Бараннікова А. О.
Перший безмоторний політ здійснено льотчиком Лаврової Н.Д. 24 серпня 1980 року.


Перший моторний політ здійснено льотчиком Баранніковим А.О. 2 серпня 1981 року.

У випробуванні мотопланера брав участь професійний льотчик-випробувач Хадєєв Р.Г.*
Мотопланер Ентузіас спроектований та побудований з урахуванням досвіду, отриманого при створені та експлуатації мотопланерів типу “Коршун”. Був задуманий як базовий варіант для сімейства мотопланерів цього типу.
Мотопланер “Ентузіаст” дерев’яної конструкції із частковим застосуванням композиційних матеріалів. Оснащенный двигуном 30”, створеним на базі човного мотора “Вихор-30” потужністю 24 квт (30 к.с.).
Побудований в одному екземплярі. Експлуатується у мотопланерній секції ХАІ як тренувальний мотопланер. До кінця 1982 року успішно виконано 40 польотів.
Конструкція мотопланера “Ентузіаст” отримала позитивну оцінку генерального авіаконструктора О.К. Антонова.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОПЛАНЕРА “
Розмах крила,м 10,0
Довжина,м 5,4
Площа крила,кв.м 11,0
Подовження крила 9,1
Профіль крила Р-П-14%
Маса порожнього мотопланера,кг 200
Маса злітна (максімальна),кг 290
Навантаження на крило,кг/кв.м до 26,5
Максимальна швидкість горизонтального польоту,км/год 100
Посадкова швидкість,км/год 60
Мінімальна швидкість зниження,м/сек 1,5
Скоропідйомність,м/сек 2,0
Аеродинамічна якість 14
при швидкості польоту,км/год 70
Довжина пробігу,м 100
Потужність двигуна,квт (к.с.) 23 (30)
при оборотах гвинта, об/хв 5000
Діаметр гвинта/крок гвинта,м 1,05/0,49
Запас палива,л 7,5
Час моторного польоту,хв 40

Лаврова Наталія:
Наш клуб КАК часто дорікали зайвій романтиці. Мовляв у гонитві за гострим и відчуттями ми забуваємо, що авіація — справа дуже серйозна. А здається, захопленість серйозності не перешкода. Взагалі авіація, творчість, романтика — поняття нероздільні. Молодь завжди вабило туди, де як писав Баранніков:
Плещет воздушное море,
Синие ветры поют…
Коли пливеш цим “морем” під хмарами на створених тобою ж крилах, здається — це вінець людського буття. У ці хвилини ти володієш цілим світом. Заради цього варто жити, працювати і навіть трохи ризикувати…

*Льотчик Хадєєв Р.Г. — Хадєєв Равіль Гафієвич, військовий льотчик-випробува 1-го класу, випускник Харківського вищого військово-авіаційного училища льотчиків (ХВВАУЛ) 1966 року, відомий своєю роботою як льотчик-випробувач.

Джерело:
Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника) Сергія Пархоменко.
Журнал “Техника молодежи”, № 4, 1985 г.
Фото — від С. Глущенко.

 ШРУБЕК Євген, випускник 7-го факультету 2010 року


Женя народився 23 лютого 1989 року у Харкові.
Ліцеїст аерокосмічного ліцея ХАІ.

Директорка Ліцею Волкова Н.Д.: Женя Шрубек навчався в 10 і 11 класи Ліцею ХАІ.
Він гарно вчився — хорошист: 8,9,10,11. Любимый предмет — історія.
Талановитий, креативний.
З усіх питань мав свою думку. Був авторитетом у класі. Його цінували за ідеї, швидку реакцію, гумор.

Потім – студент спеціальності «Психологія». Випускник Національного аерокосмічного університету 2010 року. Після ХАІ працював…
Шрубек про Шрубека: “Ушел в ойти случайно, во время универа работал в конторе сначала эникеем, потом админом. Через некоторое время начало бесить то, что я не понимаю буквально о чем говорят наши девелоперы в курилке. Это зацепило, начал разбираться и пошло-поехало, попал в итоге на стажировку в крупную контору, где в итоге и стал работать девом.”

“Ті кого ніколи не забудемо”

https://dev.ua/news/aiti-1677216528

Дмитро Триходько, Lead.NET Developer вGR8 Tech :
Євген Шрубек― Senior.NET Developer в GR8 Tech вже ніколи не вийде на роботу. «Женя був дуже цікавим та харизматичним, зі специфічним почуттям гумору, за яке його всі любили. Був хорошою людиною, з якою було приємно працювати й спілкуватися всій команді, багатьом допомагав по робочим питанням, до нього завжди можна було звернутись за допомогою. Женя — це професіонал, який обожнював складні задачі, нові технології, ніколи не відкидав виклики, які поставали перед ним. Останні місяці перед повномасштабним вторгненням він проживав у Грузії, але 24 лютого почав шукати всі можливості піти на фронт та захищати свій рідний Харків».

Вчорашній айтішник добровольцем став до лав ЗСУ.
Страшна весна 2022 року. Ворог рвався до Харкова. Євген був серед тих, хто ціною власного життя не дав ворогу прорватися до міста з півночі.
Вранці 15 травня 2022 року біля селища Пітомник солдат ЗСУ Євген Шрубек прийняв свій останній бій…

Про це стало відомо лише з часом. Деякий час Євген Шрубек вважався зниклим безвісти. Його шукав батько, молилися і чекали рідні та друзі – як у його улюбленому фільмі «Долгая помолвка» 2004, про який він писав другу: “Там, правда, скорее WW1 это фон для сюжета, но невероятно атмосферный”.

«Батько шукає сина. Шрубека Євгена Олеговича, зниклого у бою біля селища Пітомник Харківської області 15 травня, десь біля 10.00 години.
Останнє повідомлення від нього було 10 травня.
Євгену 33 роки. Зріст 180 см. Особливі прикмети: на тілі багато татуювань фентезійного змісту…»

Солдат Шрубек Євген нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)…

Схиляємо голови:
…”Він жив це життя яскраво та по-справжньому, і віддав його захищаючи всіх нас та свою Батьківщину”.
…”Женька, я не хочу в це вірити… Ти був і назавжди залишишся незабутньою людиною і другом…”
…”Світла, вічна пам’ять нашому Герою, дорогому Жені”.
…”Так, Шрубек был другим . Він був цікавою особистістю, Суспільству такі люди потрібні. Шкода, що його більше немає…”

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://dtf.ru/id164600/comments

https://dev.ua/news/aiti-1677216528

 ПРЕМІЯ ім. М А. МАСЛЕННИКОВА , 2025 рік


П’ятий рік в Аерокосмічному ліцеї ХАІ вручається премія ім. ректора М.А. МАСЛЕННИКОВА найкращим ліцеїстам .
Традиція народилася по ланцюжку Нехорошев Б.Г., випускник ХАІ 1962 року — Воробйов Андрій, випускник ХАІ 2008 р. — директорка ліцею Неоніла Волкова, яка з 1964 р працювала викладачем кафедри хімії і також надзвичайно високо оцінювала діяльність самого мудрого керівника ХАІ.



Ректор Микола Арсенійович Масленников ( 1962 — 1976 роки)…

Найголовніше для нього був студент ХАІ.
Микола Арсенійович
- збудував гуртожитки, щоб студенту було де жити;
- особисто вранці перевіряв буфети- чи є студенту чим поснідати;
- побудував навчальні корпуси, унікальну аеродинамічну трубу, створив обчислюваний центр, щоб студент міг здобувати найсучаснішу освіту;
- був ініціатором та підтримував усе, що сприяло культурному розвитку майбутнього інженера: клуб КВД, де був і театр, і вокал, і танці, і ВІВ народжувалися, як гриби, і команда КВК — найсильніші в місті та може за радянським союзом, якби в головах московських організаторів не було б корупції, студії скульптур і художників;
- дбав про спортивне здоров’я студента — було збудовано басейн і розпочато будівництво манежу;
думав про відпочинок студента — було розпочато будівництво табору відпочинку на березі моря у Рибачьому, Крим.
Слава про ХАІ не знала кордонів і конкурс був величезний під час вступу .
Тому і невипадково народилася ідея у директорки Аерокосмічного ліцею Волкової Н.Д. вручати найкращим ліцеїстам премію імені ректора М.А. Масленникова
в день його народження — 19 грудня.
Чотири роки фінансував премії випускник ХАІ Воробйов Андрій.
У 2025 року естафетну паличку прийняла випускниця ХАІ Олійник Наталія .
Ворота в «Доброта» відчинені — приєднуйтесь випускники ХАІ у заохоченні майбутніх студентів.

В АЕРОКОСМІЧНОМУ ЛІЦЕЇ ХАІ
набув фіналу традиційний конкурс
«КРАЩИЙ УЧЕНЬ РОКУ».

За рішенням Педагогічної ради Аерокосмічного ліцею ХАІ від 9.12.2025р (2025/03)
Грамоти та премії одержать четверо учнів ліцею:

Богдан ГОЛИК — учень 11 класу, Голова ліцейської Громади.

Святослав МИТРОФАНОВ — учень 11 класу.

Ельдар РУСИНОВ — учень 11 класу.

Олександр ШАРАПОВ – учень 11класу.

ГОЛОВНИЙ ГОСТЬ: дочка ректора М.А. Масленникова — Галина Миколаївна.
Вона розповіла про діяльність батька зі створення ХАІ, про його людські якості. Зокрема вона процетувала слова тодішнього міністра освіти СРСР Вячеслава Петровича Єлютіна , які і відображають підсумок діяльності ректора М.А. Масленникова: “ХАІ став найяскравішим діамантом у короні мінвузу СРСР”.

Наприкінці зустрічі директорка ліцею Н.Д. Волкова побажала усім успіху, мирного неба, подякувала ЗСУ та ліцеїстам, які захищають Украину — Андрій Русов, Олег Чорний, а також згадала загиблих ліцеїстів — Євгена Шрубека, Івана Хлопьяник.

 ВІЗІРЯКО Андрій, випускник 3-го факультету 2008 року

17.11 2025 Сергій Золовкин, рідний дядько Андрія:

Из пятерых на фото остаются в живых двое. Нет моего братишки Павла и его соседа. Нет племянника с рекламой американского напитка на футболке. Разбито кладбище, на котором родные мне люди были упокоены. Не осталось домика и сада, на фоне которого нас сфотографировали в эпоху, когда не было еще смартфонов и видеокамера считалась роскошью.
За Родинское идут бои. Родинское уничтожается под корень.
Дети нашего Геркулеса Паши, легко гнувшего подковы — сам видел — воспитаны были атлетами. И мастерами боевых единоборств.
Но осколку от российского снаряда было на это наср…ть. Металл вонзился в дерево и острый сук от него перебил нашему МалОму шею…
Андрей был мирный житель. Милый парень, которого все звали МалОй.
Андрей спешил на мирную работу. Но те, кто русскоязычных в Харькове, якобы, «освобождал», те, кого на Руси избавили от такой «химеры», как Совесть, оборвали телефонный разговор на ходу. Отец беседовал со своим малышом.
Сынишка Миша с мамой Таней накрывали бы сейчас праздничный стол. Зажигали бы на торте сорок свечей.
Но … будет гореть только одна – поминальная.
Весь день думаем об этом солнечном человеке. Будьте прокляты, убийцы!

Андрій Візіряко, начальник Відділу технічних засобів навчання Національного аерокосмічного університету, народився 17 листопада 1985 року на Донеччині.
Закінчив Родинську школу №35.
У 2002 році — за прикладом старшого брата Сергія (випуск ХАІ 2006 року) — став студентом факультету Радіотехнічних систем ЛА, якій закінчив у 2008 році.
Ще за студентства активно займався самбо.

У 2006 році у складі збірної ХАІ став чемпіоном Спартакіади серед університетів Харкова ( на фото – Андрій другий справа).
Студентом почав працювати у Відділі технічних засобів навчання, забезпечуючи інформаційний простір ХАІ. Пройшов шлях від інженера до начальника Відділу.
У 2015 році Андрій одружився, у родині народилася дитинка…
24 лютого 2022 року життя щасливої родини розділилося на «до» та «після».
Андрій мешкав на Салтівці, яку ворог із першого дня безжально нищив обстрілами. Дружину з дитиною довелося евакуювати. Андрій залишився в ХАІ, до останнього дня забезпечуючи функціонування інтернет-ресурсів і зв’язку університету.
Крім того, Андрій з перших днів навали став волонтером. Під тривогами і ворожим вогнем розвозив по Харкову ліки для пенсіонерів.
Так було і 28 квітня 2022 року. Близько 18:00 Андрій Візіряко повертався до ХАІ та розмовляв із дружиною по телефону, коли на територію університету полетіли «Гради»…
Це сталося перед Головною прохідною ХАІ…

Елена Романенко:
Тобі сьогодні 40… але назавжди 36
Важко… знати де ти… але не мати змоги побачити та поговорити з тобою. Сумуємо та пам’ятамо!

Volodymyr Toriani:
Гореть им всем в Аду! Андрейка, один из самых добрых людей, которых я знал. Никогда не простим. Спи спокойно, друг!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.facebook.com/andrey.viziryako

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

 БАРАННІКОВ Анатолій, випускник 1- го факультету 1971 року

Частина 3. Мотопланер ХАІ-29 “Коршун”

КАК — клуб авіаційного конструювання під керівництвом Анатолія Бараннікова виник у ХАІ у 1972 році із однодумців які прагнули літати на своїх планерах .
Сергій Пархоменко, випускник 1-го факультету 1989 року, створив дуже корисний та цікавий Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника)“. А ще Сергій зберіг буклет, присвячений 10 рокам Клубу авіаконструювання, і завдяки цьому ми маємо можливість почути самого Анатолія Бараннікова про літальні апарати КАК.

З буклету:
“…Ще у 1972 році група ентузіастів розпочала роботу над створенням простого і надійного літального апарату для масового застосування в самодіяльних технічних колективах. І не було тоді досвіду, часом не вистачало знань. Але запал, натхнення і спрага літати виявилися найбільш благодатним ґрунтом для вміння. Йшли роки, в групу приходили все нові й нові ентузіасти: студенти, молоді співробітники інституту та навіть слухачі підготовчого відділення. Поступово група перетворилася на своєрідний творчий клуб авіаційного
конструювання. Це наш КАК — любовно називали його студенти…”

Після того, як у 1975 році піднявся у повітря перший планер БРО — ДПК, Баранніков поставив перед КАКовцями мету: створити просту і надійну машину, придатну для масового навчання пілотажу.
У клубі сформували кілька бригад, між іншим й бригаду по двигунам, засіли за розрахунки та креслення…
Через 2 роки новий апарат КАК ХАІ- 29 “Коршун” піднявся в повітря.
Авторський колектив: Сілюков В., Александров С., Лаврова Н., Черкес С., Бондарь В., Незнанова Т.
Керівник колективу — Баранніков А.
Мотопланер “Коршун” спроектований в 1976 році. Побудований в 1976 році. Першій політ здійснено 19 липня 1977 року. Льотчик -випробувач — Баранніков А.О.

Мотопланер оснащений одноциліндровим двигуном “Колібрі-350“ потужністю 11 квт (15 к.с.) з охолодженням, спеціально побудованим для мотопланера “Коршун”. Двигун дозволяє здійснювати самостійний зліт, набір висоти і значною мірою компенсує недолік аеродинамічної якості планера при ширянні в слабких висхідних потоках. За відсутності висхідних потоків мотопланер набирає висоту 500 метрів із запасом палива всього 2 літри і нормально виконує польоти з пілотами вагою від 50 до 90 кг.
Мотопланер стійкий у польоті, тенденцій до звалювання на крило немає. У техніці пілотування простий та надійний.
Конструкція планера цільнодерев’яна, що у поєднанні з моноблочною конструкцією центральній пілотної частини фюзеляжу забезпечує його високу ремонтоспроможність у польових умовах.
Пілотська кабіна обладнана приладами.
Був побудований варіант мотопланера “Коршун” з двигуном водяного охолодження на базі мотора човна “Москва-30”. Скоропідйомність цього варіанта зросла, проте знизилися його експлуатаційні характеристики у польових умовах.
Збудовано 2 екземпляри, які застосовувалися у мотопланерній секції Харківського авіаційного інституту в період 1977 — 80 роках.
На першому екземплярі мотопланера “Коршун” пройшли програму початкової льотної підготовки 13 осіб, загальний наліт при цьому становив 47 годин.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОПЛАНЕРА “КОРШУН” з двигуном “Кoлібрі-350”

Розмах крила, м 8,0
Довжина, м 5,4
Висота (у лінії польоту), м 2,0
Площа крила, кв. м 10,9
Подовження крила 5,8
Профіль крила Р-П-14%
Маса порожнього мотопланера, кг 120
Маса злітна (пілот 70 кг), кг 190
Навантаження на крило, кг/кв.м до 19,2
Швидкість відриву, км/год 50
Посадкова швидкість, км/год 50
Максимальна швидкість горизонтального польоту, км/год 75
Максимально допустима швидкість польоту, км/год 130
Мінімальна швидкість зниження , м/сек 1,7
Скоропідйомність, м/сек 0,8
Аеродінамічна якість 9
Довжина розбігу, м 85 -100
Довжина пробігу, м 60
Потужність двигуна, квт (к.с.) 11 (15)
при оборотах гвинта, об/хв 4200
Діаметр гвинта/крок гвинта, м/м 0,98/0,52
Запас палива, л 2
Час моторного польоту, хв 15

Джерело:
Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника) Сергія Пархоменко
Журнал “Техника молодежи”, № 4, 1985 г.
Фото — С. Глущенко