Студент 3-го курсу спеціальності «Прикладна лінгвістика» у 2019-2020 році ФУРНІЧЕНКО Ігор був першим студентом спеціальності, який створив повну англомовну версію екскурсії територією ХАІ (текстовий варіант), що знайомить іноземних студентів та гостей Університету з історією створення та розвитку нашого Університету.
«Для того, щоб розробити екскурсію, мені довелося переглянути різні джерела і простежити історію нашого Університету від самого моменту його заснування і до сучасності. Після усієї виконаної роботи я можу з упевненістю сказати, що закордонні гості зможуть навіть за короткий термін свого візиту до ХАІ полюбити Університет так, як любимо його ми – студенти. Адже ХАІ це не просто університет, а певною мірою спосіб життя. Я задоволений тим, що у мене з’явилася можливість доторкнутися до довголітньої історії справжнього наукового братства, що прагне в небо!»
Розумний, зважений, улюбленць курсу: «Він тихий хлопець був, не летіли іскри, як ото буває, але такий теплий-теплий».
Батько — учасник бойових дій, інвалід АТО.
Мами немає.
Свій диплом він отримав у 2023 році і пішов добровольцем захищати Україну.
У листопаді 2023 – виконуючи бойове завдання, він зник без вісті на Куп’янському напрямку.
Від одногрупника: «Добрий день, зник безвісти. Але хлопці з бригади кажуть, що навряд чи вижив. Вже багато часу пройшло, то надії все менше і менше…»
Але диво буває…
Пишаємося, молимося та чекаємо на тебе, Ігорю!
Янгола-охоронця з величезними крилами тобі, Ігорю!
Спогади ГАЙДАЧУКА Віталія, випускника 1-го факультету 1962 року.
Решетніков Валерій народився у Києві в 1935 році.
Вступив до Київського політехнічного інституту.
Проектував планер. Якось привернув увагу О. К. Антонова, і між ними зав’язалася дружба. Олег Костянтинович розглядав ХАІ як базу літакобудування, високо цінував спеціалістів ХАІ, тому й порекомендував Валерію перевестися до ХАІ.
Коли Валерій був на п’ятому курсі, у нього виникла ідея створити СКБ. Це була не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія».
У 1959 році СКБ було створене студентом ХАІ Решетніовим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них уже існувало й зумовило потребу в такій структурі. СКБ на той момент уже існувало в МАІ, але студенти там були не того рівня, що хаївці. Недарма всі заводи — від Далекого Сходу — воліли брати саме хайовців
Решетніков В. був надзвичайно неординарною та талановитою особистістю. Він був хорошим організатором. Був простим у спілкуванні, з добрим почуттям гумору — люди тягнулися до нього. Та й атмосфера в колективі була чудова. Він був фанатом своєї справи. З одного боку, всі, як і сам Решетніков, жили роботою, а з іншого — разом їздили до Чугуєва на пікніки, де відпочивали.
Решетніков був конструктором до мозку кісток, але й мав золоті руки — частенько сам брався за інструменти.
Працювали направду без сну та відпочинку. Це було стилем життя. Інакше себе й не уявляли. Якось «Комсомолка» опублікувала про СКБ статтю «Важке небо». Прийшов лист-запрошення з Новокузнецька. Підприємство не було профільним — там виготовляли вагони, але покликали студентів ХАІ будувати літаки. Одразу народилася приказка: «На роботі не зівай, а то не прийме нас Алтай»
Коли сталася надзвичайна подія під час випробування АВП (апарата на повітряній подушці) і постраждала людина, Валерія Решетнікова відсторонили від керівництва СКБ. Він поїхав до Казані, де спроєктував та виготовив літак «Коник-Горбунок». Згодом повернувся до Києва і був направлений у відрядження до Ташкента, де будували «Мрію».
У Ташкенті під тиском життєвих обставин він вирішив піти з життя.
Було йому тридцять три – тридцять п’ять років.
У ХАІ залишилися його дітища — СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АВП та добра пам’ять про талановитого конструктора, вправного організатора й просто харизматичну людину.
В ХАІ залишилися його дітища СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АВП та добра пам’ять про талановитого конструктора, доброго організатора й просто харизматичну людину.
Основний кістяк першого складу СКБ.
Ідентифікацію людей на фото 1 зроблено за допомогою Люшніна В.П.
Зліва направо сидять:
КУРЕЛЮК Анатолій
САЗОНКІН Анатолій
ЗАСЛАВСЬКИЙ Броніслав
РЕШЕТНІКОВА Світлана
РЕШЕТНІКОВ Валерій
?
СТАРІКОВА Олена
СТАРІКОВ Леонід
Зліва направо стоять:
СБОЙЧАКОВ Віталій
ЛЕЙБОВ Віталій
КРІКОВ Юрій
ПОГОРЕЛОВ Боріс
ВІРСЬКИЙ Борис
ДЖЕЛАЛІ Володимир
МИСАН Леонід
ЛЮШНІН Віктор
БУТ Євген (на фото є, але в СКБ не працював)
?
ЧОЛОМБІТЬКО Віктор
ГОТЕНОВ Сурен
СКБ — 50 років.
ДЯКУЮ:
Хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за інтерв’ю с ГАЙДАЧУКОМ В.Е. — фахівець у галузі авіаційної техніки, доктор технічних наук, професор, керівник СКБ, завідувач кафедри проектування ракетно-космічних апаратів, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Хайовцам ГЛУЩЕНКО Сергію, ПАРХОМЕНКО Сергію за фотографії.
Хайовцу ТУРКО Леоніду за допомогу у комунікації.
Дмитро Рукас народився 11 квітня 1995 року в Нових Санжарах.
Був старшим серед чотирьох синів у родині
Мріяв стати військовим, зі срібною медаллю закінчив школу. Займався спортом, досяг успіху в паверліфтингу, ставши призером чемпіонату області.
З відзнакою завершив навчання в Харківському авіаційному інституті, став магістром у галузі двигунів внутрішнього згорання. Його ім’я, поруч з іменами інших відмінників, навіки записано в історію 4-го факультету.
Разом із друзями започаткував власну справу.
У перші дні повномасштабного вторгнення росії Дмитро Рукас вступив до добровольчого загону місцевої самооборони, патрулював вулиці селища.
Зрештою долучився до лав ЗСУ й служив на посаді зовнішнього пілота безпілотних літальних апаратів військової частини А 3449. Починаючи з квітня 2023 року воював у найгарячіших точках.
«Молода людина мала великі знання з питань військової стратегії та тактики, любила зброю, вміла правильно з нею поводитися і передавала свої вміння та знання іншим», — повідомляють на офіційній сторінці Новосанжарської громади.
Він розумів, що ціна може бути високою, але не міг вчинити інакше.
Його не лякали життєві перепони та виклики. Від першого до останнього дня служіння нації Честь та Гідність були йому дороговказами.
Дмитро Рукас,позивний Туман,загинув під час виконання бойового завдання, перебуваючи у лавах Міжнародного легіону 12 листопада 2023 року
Дмитру було 28 років…
Рідні, побратими та земляки на колінах зустріли воїна й з почестями провели до місця останнього спочинку.
Тепер Дмитро панує над зорями, оберігаючи свою родину з небес, а вірні бойові побратими нестимуть пам’ять про його геройські чини.
«Помстимось!»
У рідному місті Дмитра Рукаса, завдяки дружині Юлії, друзям, побратимам та небайдужим, хто береже та шанує пам’ять про загиблого Героя – було створено мурал…
Хайовець, доброволець з 2014 року, Стас Вечеря написав: «Дуже дякую Юлі Рукас і всім хто долучився до створення цього муралу в рідному містечку Дімона. Туман гідний для наслідування і пам’ять про нього повинна жити поки ми живемо самі!..»
КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!
Дякую КЛОЧКО Григорій за фотографії з Нових Санжар.
ЛЮШНІН Віктор, випускник 1-го факультету 1962 року
У 1961 році паралельно з роботою над створенням ХАІ -18 група студентів Кріков Юрій, Джалалі Володимир, Рубцов Віктор зайнялися створенням апарату на повітряній подушці. Вони дізналися про цей апарат із статті, де навіть не було жодних технічних даних. Взяли цей апарат темою дипломної роботою і створили не тільки паперовий варіант цього апарату, а й реалізували як діючий пристрой.
Під час захисту дипломного проекту у держкомісії навіть виникла суперечка піднімитися апарат чи ні, який був дозволений запрошенням комісії після захисту на заводський двір, де і було продемонстровано ширяння апарату над землею на висоті 10 см.
Так хайовці КРІКОВ Юрій, ДЖАЛАЛІ Володимир, РУБЦОВ Віктор ВПЕРШЕ! в Україні створили апарат на повітряній подушці
У відео Віктор Павлович Люшнін розповідає, як апарат потрапив до уваги Мінвузу, Політбюро України, Комітету з координації наукових розробок.
ГАЙДАЧУК Віталій, випускник 1-го факультеу 1962 року
Київський інтерес змусив Валерія Решетнікова переорієнтуватися на АВП.
Решетников спочатку впровадив цікаве конструкторське рішення — доповнив апарат навісними знаряддями, які були спрямовані паралельно руху апарату і які вгризалися в очерет, але це відбирало частину потужності. Тоді Решетніков запропонував ставити навісні знаряддя як фрез під кутом друг до друга. І теоретичні розрахунки, і випробування підтвердили успішність даної конструкції, потужність не відбиралася. Подальше доопрацювання вже стосувалося доопрацювання дисків на їхнє полегшення, що створило підйому силу.
При випробуванні АВП-3 після заміни мотоциклетного двигуна на чеський двигун М 3032, який при руйнуванні тяги не глух, а йшов урознос трапилося лихо… Постраждало кілька людей.
Найбільше постраждав Ківа Дмитро. Він тримав руку у зоні живота. Уламок потрапив у цю зону, відрізав частину пальців і пропоров живіт.
Борис Вірський ліг на нього та своїм тілом закрив дірку. Так удвох їх повезли до лікарні. Лікарі оперували і врятували Дмитра.
Валерія Решетнікова було відсторонено від керівництва СКБ.
ДЯКУЮ :
Хайовцю Воробйов Андрій за інтерв’ю з В.Є. Гайдачуком, В.П. Люшніним.
Хайовцю Турко Леонід за співпрацю.
P.S. Ми із СКБ ХАІ САЗОНКІН Анатолій Антонович -льотчик випробувач 1-го класу, заслужений пілот. КІВА Дмитро Семенович — президент-генеральний конструктор державного підприємства «Антонов», Герой України. Генеральний конструктор ДП «Антонов». ВІРСЬКИЙ Борис Миколайович — видатний український авіаконструктор, який багато років працював у Студентському конструкторському бюро (СКБ) Харківського авіаційного інституту (ХАІ).
АВП 1 у дії . ДЕК.
АВП 1
АВП 2
АВП 3
Бригада корпусу АВП 3 на 3-й зміні
АВП 4 на ВДНГ СРСР
Фото взято із різних джерел.
Всім дуже вдячна.
РЕШЕТНІКОВ Валерій, випускник 1-го факультету 1960 року, студент, який створив СКБ ХАІ.: 2 комментария
1. Про Решетникова — не помню
2. Список сидящих:
Курилюк Анаторий, Сазонкин Анатолий, Заславский Бронислав, Света Решетникова, Решетников Валерий, (не помню, но не Сырцова), Старикова Лена, С тариков Леонид
Список стоящих:
Сбойчаковв Виталий, Лейбов Виталий, Криков Юрий, Погорелов Борис, Вирский Борис, Джелали Владимир, Мисан Леонид, Люшнин Виктор, Евгений Бут, не помню
3. Желательно где-то указать, что Гайдачук В.Е.- доктор техн. наук, академик
Про Максима дуже мало, що відомо, дуже…
Максим родився 01.09.1981 року.
Рідне місто — Новомосковськ.
Пішов на фронт добровольцем 24.02.2022 .
У жовтні 2023 року його серце зупинилося.
Залишилися сторінка у ФБ, яка заповнена інформацію про пошук зниклих воїнів ЗСУ…
КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ШАНА ТА СПОКІЙ ДУШІ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ…
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!
ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ДІТЕЙ: 2 комментария
Це фото пам’ятнику загиблим дітям.
А позаду будівля «Палацу дитячої та юнацької творчості», яка після обстрілів 2022 року була суттєво пошкоджена, і в продовж цих 4+ років, там майже не ведуться ремонтно відновлювані роботи, в більгій частині будівлі досі нема опалення, та залишаються зруйновані двері та стелі.
Тобто я до чого, що пам’ятник є, але підтримки реальної не так багато, більш того під час війни була спроба фактично захопоти будівлю, через об’єднання структур, які по закону не можуть бути об’єднані.
Можливо то була технічна помилка, а можливо просто місце в центрі міста дуже привабливе для інших задач.
То ж звернутися за допомогою до обл ради не вийде, бо саме з неї було ініціювання процесів закриття обо перепідпорядкування. Місто також не допоможе, бо не в її сфері. Держава на поки також не допомогає.
Бронювання з палацу також зняли, то ж чоловіків викладачів також все менше.
Єдине що, благождійний фонд з Європи допоміг поставити нові вікна в палаці замість осб дошок, але там все запінено, і так не заштукатурено, то ж потроху воно також буде продовжуватись пошкоджуватись.
Сумно, але як є.
Можливо не на часі, але конектив палацу робить що може, своїми власними силами і силами не байдужих людей, хто має можливість
1. Про Решетникова — не помню
2. Список сидящих:
Курилюк Анаторий, Сазонкин Анатолий, Заславский Бронислав, Света Решетникова, Решетников Валерий, (не помню, но не Сырцова), Старикова Лена, С тариков Леонид
Список стоящих:
Сбойчаковв Виталий, Лейбов Виталий, Криков Юрий, Погорелов Борис, Вирский Борис, Джелали Владимир, Мисан Леонид, Люшнин Виктор, Евгений Бут, не помню
3. Желательно где-то указать, что Гайдачук В.Е.- доктор техн. наук, академик
Дякую