Геннадій Дмитрович Симбірський, випускник 2-го факультету 1981 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий

• Статус: Доцент кафедри інженерії програмного забезпечення ХАІ.
• Діяльність у ХАІ: Пішов стопами батька і все життя присвятив рідному інституту. Студенти та колеги знали його як неймовірно доброго, інтелігентного та відданого своїй справі викладача.
Навесні 2022 року, попри масовані обстріли Харкова, він пішки ходив до університету, щоб проводити онлайн-заняття.
• Трагедія: Життя Геннадія Дмитровича трагічно обірвалося 24 липня 2026 року. У віці 65 років він загинув на трасі поблизу П’ятихаток під Харковом внаслідок удару російського FPV-дрона на оптоволокні.

Батько: Дмитро Федорович Симбірський

• Статус: Відомий радянський та український учений, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії СРСР.
• Діяльність у ХАІ: Багато років очолював кафедру 203 «Двигуни авіаційних літальних апаратів».

• Спеціалізація: Був видатним фахівцем у галузі термоміцності, діагностики стану та температурних режимів газотурбінних двигунів (ГТД). Під його керівництвом зросли покоління авіаційних інженерів.
• Пам’ять: Помер у віці 90 років у лютому 2024 року.

Мати: Леся Міновна Симбірська

• Статус: Радянський і український науковець, кандидат технічних наук, фахівець у галузі дорожньо-будівельних машин, інформаційних систем та технологій.
• Походження та переїзд: Родом із Києва (у дівоцтві або за документами згадується як киянка). Наприкінці 1958 року переїхала до чоловіка в Харків.
• Спеціалізація: Будівельні та дорожні машини, дослідження важкої спеціальної техніки та механізмів її повороту.
• Викладацька діяльність: Сімбірська активно брала участь у масштабному впровадженні перших обчислювальних засобів у навчальний процес ХАДІ. Кандидат технічних наук Леся Мінівна Сімбірська стояла біля витоків створення кафедри автоматики в Харківському автомобільно-дорожньому інституті.
• Оточення: Колеги та друзі родини згадували Лесю Мінівну як неймовірно начитану, інтелігентну та гостинну людину, яка збирала навколо себе творчу та наукову інтелігенцію Харкова. Вона вільно володіла українською мовою та трепетно ставилася до культури.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

 ХЛОПЯНИК Іван, випускник 3-го факультету 2008 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий

Іван народився 30.09.85 року
У 2022 року закінчив Аерокосмічний ліцей ХАІ

Демченко Олександр:
Він був у паралельному класі.
Прізвище було на слуху, оскільки він і вчився добре, і брав участь в активностях.
Був невисокого зросту.
Подобався дівчатам.

2008 року закінчив факультет СУЛА ХАІ

Іван віддав своє життя за Україну 15 грудня 2023 року під час бойових дій поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Нагороджений: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://studgorodok.khai.edu/

https://memorybook.org.ua/

 ПОЛІЩУК Сергій, випускник 4-го факультету 1978 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий

МРІЇ І НЕБО

Людина ніколи не розлучалася з думкою про польоти.
Удосконалюються технології виготовлення літальних апаратів, їхні конструкції і все, що необхідно для переміщення в повітрі. Авіамоделі на радіокеруванні винайдено давно, і прихильників цього захопливого заняття стає все більше. У сучасних умовах технічного прогресу для польотів використовуються моделі радіокерованих літаків, вертольотів, квадрокоптерів, а також іншої техніки. Любителі такої техніки й авіатори вміють не тільки керувати габаритними моделями реальних літаків, але й складати їх і навіть тюнінгувати.

Чотири роки тому я захопився авіамоделізмом і був трохи здивований великою кількістю таких самих, як я, людей. Вони багато часу приділяють удосконаленню авіамодельної техніки. Серед них – колишні випускники ХАІ, і всі вони – просто закохані в небо люди. Цих людей об’єднує Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової Товариства сприяння обороні України. Основний аеродром розташовано в селищі Коротич, де регулярно проводяться тренування, зустрічі, змагання з різних повітряних видів спорту. Такі змагання проводяться по всій території України – у Вінниці, Києві, Полтаві, Чернігові, Умані, Одесі, а також за кордоном – в Австрії, Польщі, Словенії, Німеччині, Нідерландах та ін.

Минулого року я брав участь у змаганнях у Вінниці з моделлю «Брістоль “Скаут С”» у класі моделей копій. Цей літак колись розробила фірма «Брітіш енд Колоніел Ейроплейн Ко» (http:// ww1.milua.org/AwBrisTScout.htm). Він піднявся в повітря в лютому 1914 року. Цей літак мав дуже високі якісні характеристики, і його було використано під час Першої світової війни у Франції. З цією моделлю мені пощастило зайняти почесне восьме місце.

Після проведення змагань колеги запропонували побудувати модель літака ХАІ-19, складеного в студентському конструкторському бюро Харківського авіаційного інституту. У створенні прототипу цього літака брали участь студенти, що мали певний запас знань з авіаційних дисциплін. Деякі продовжують роботу в СКБ ХАІ й сьогодні. Це Борис Вірський, Віталій Сбойчаков, Віктор Люшнін. Вони надали опис і деяку документацію з виготовлення літака (наприклад, «Пособие конструктору легких самолетов любительской постройки» авторов В. П. Люшніна, А. В. Олефіра, Л. А. Малькова).
Мені знадобилося не дуже багато часу для створення моделі літака ХАІ -19 (на фото – модель прототипу, побудованого 1961 року). На мою думку, це дуже вдала схема літака. Проведено льотні випробування цієї моделі. Прототип літака стійко тримається в повітрі, виконуючи комплекс фігур вищого пілотажу, необхідний для цього типу моделей. Польотна маса моделі разом із літійполімерним акумулятором ємністю 2250 мА/год становить 1600 г. Час польоту – 15–20 хвилин при швидкості вітру 2–3 м/с.
Отже, модель готова. Випробування проведено. З нетерпінням чекаю змагань.

ДЯКУЮ хайовцю ГЛУЩЕНКО Сергій за допомогу з фотографіями.

Джерело:

https://khai.edu/files/uploads/gazeta/xai_za_aviakadry_1_2016.pdf

 ФУРНІЧЕНКО Ігор, випускник 7-го факультету 2023 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий


Студент 3-го курсу спеціальності «Прикладна лінгвістика» у 2019-2020 році ФУРНІЧЕНКО Ігор був першим студентом спеціальності, який створив повну англомовну версію екскурсії територією ХАІ (текстовий варіант), що знайомить іноземних студентів та гостей Університету з історією створення та розвитку нашого Університету.
«Для того, щоб розробити екскурсію, мені довелося переглянути різні джерела і простежити історію нашого Університету від самого моменту його заснування і до сучасності. Після усієї виконаної роботи я можу з упевненістю сказати, що закордонні гості зможуть навіть за короткий термін свого візиту до ХАІ полюбити Університет так, як любимо його ми – студенти. Адже ХАІ це не просто університет, а певною мірою спосіб життя. Я задоволений тим, що у мене з’явилася можливість доторкнутися до довголітньої історії справжнього наукового братства, що прагне в небо!»
Розумний, зважений, улюбленць курсу: «Він тихий хлопець був, не летіли іскри, як ото буває, але такий теплий-теплий».
Батько — учасник бойових дій, інвалід АТО.
Мами немає.
Свій диплом він отримав у 2023 році і пішов добровольцем захищати Україну.

У листопаді 2023 – виконуючи бойове завдання, він зник без вісті на Куп’янському напрямку.

Від одногрупника: «Добрий день, зник безвісти.  Але хлопці з бригади кажуть, що навряд чи вижив. Вже багато часу пройшло, то надії все менше і менше…»

Але диво буває…

Пишаємося, молимося та чекаємо на тебе, Ігорю!
Янгола-охоронця з величезними крилами тобі, Ігорю!

КЛЯТА ВІЙНА…

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://k703.khai.edu/

 РЕШЕТНІКОВ Валерій, випускник 1-го факультету 1960 року, який створив СКБ ХАІ.

Опубликовано автором
2

Частина 6.

Спогади ГАЙДАЧУКА Віталія, випускника 1-го факультету 1962 року.

Решетніков Валерій народився у Києві в 1935 році.
Вступив до Київського політехнічного інституту.
Проектував планер. Якось привернув увагу О. К. Антонова, і між ними зав’язалася дружба. Олег Костянтинович розглядав ХАІ як базу літакобудування, високо цінував спеціалістів ХАІ, тому й порекомендував Валерію перевестися до ХАІ.
Коли Валерій був на п’ятому курсі, у нього виникла ідея створити СКБ. Це була не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія».
У 1959 році СКБ було створене студентом ХАІ Решетніовим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них уже існувало й зумовило потребу в такій структурі. СКБ на той момент уже існувало в МАІ, але студенти там були не того рівня, що хаївці. Недарма всі заводи — від Далекого Сходу — воліли брати саме хайовців
Решетніков В. був надзвичайно неординарною та талановитою особистістю. Він був хорошим організатором. Був простим у спілкуванні, з добрим почуттям гумору — люди тягнулися до нього. Та й атмосфера в колективі була чудова. Він був фанатом своєї справи. З одного боку, всі, як і сам Решетніков, жили роботою, а з іншого — разом їздили до Чугуєва на пікніки, де відпочивали.
Решетніков був конструктором до мозку кісток, але й мав золоті руки — частенько сам брався за інструменти.
Працювали направду без сну та відпочинку. Це було стилем життя. Інакше себе й не уявляли. Якось «Комсомолка» опублікувала про СКБ статтю «Важке небо». Прийшов лист-запрошення з Новокузнецька. Підприємство не було профільним — там виготовляли вагони, але покликали студентів ХАІ будувати літаки. Одразу народилася приказка: «На роботі не зівай, а то не прийме нас Алтай»
Коли сталася надзвичайна подія під час випробування АВП (апарата на повітряній подушці) і постраждала людина, Валерія Решетнікова відсторонили від керівництва СКБ. Він поїхав до Казані, де спроєктував та виготовив літак «Коник-Горбунок». Згодом повернувся до Києва і був направлений у відрядження до Ташкента, де будували «Мрію».
У Ташкенті під тиском життєвих обставин він вирішив піти з життя.
Було йому тридцять три – тридцять п’ять років.

У ХАІ залишилися його дітища — СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АВП та добра пам’ять про талановитого конструктора, вправного організатора й просто харизматичну людину.

В ХАІ залишилися його дітища СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АВП та добра пам’ять про талановитого конструктора, доброго організатора й просто харизматичну людину.

Основний кістяк першого складу СКБ.

Ідентифікацію людей на фото 1 зроблено за допомогою Люшніна В.П.

Зліва направо сидять:

КУРЕЛЮК Анатолій
САЗОНКІН Анатолій
ЗАСЛАВСЬКИЙ Броніслав
РЕШЕТНІКОВА Світлана
РЕШЕТНІКОВ Валерій
?
СТАРІКОВА Олена
СТАРІКОВ Леонід

Зліва направо стоять:

СБОЙЧАКОВ Віталій
ЛЕЙБОВ Віталій
КРІКОВ Юрій
ПОГОРЕЛОВ Боріс
ВІРСЬКИЙ Борис
ДЖЕЛАЛІ Володимир
МИСАН Леонід
ЛЮШНІН Віктор
БУТ Євген (на фото є, але в СКБ не працював)
?

ЧОЛОМБІТЬКО Віктор

ГОТЕНОВ Сурен

СКБ — 50 років.

ДЯКУЮ:
Хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за інтерв’ю с ГАЙДАЧУКОМ В.Е. — фахівець у галузі авіаційної техніки, доктор технічних наук, професор, керівник СКБ, завідувач кафедри проектування ракетно-космічних апаратів, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Хайовцам ГЛУЩЕНКО Сергію, ПАРХОМЕНКО Сергію за фотографії.
Хайовцу ТУРКО Леоніду за допомогу у комунікації.

РЕШЕТНІКОВ Валерій, випускник 1-го факультету 1960 року, який створив СКБ ХАІ.: 2 комментария

  1. Я. Люшнин В.П. Ответ Леониду Турко. В СКБ было построено всего четыре АВП. Они были построены в разные годы. Руководили тоже разные люди. АВП-1(первый в Украине) Руководили три дипломника: Криков, Джелали и Рубцов. АВП-2 (для экспериментов) и АВП-3 (камышеуборочный). Руководил Ргшетников В. Неизменным участником при постройке был Боря Вирский. Наконец АВП-4 (исследование устойчивости). Спроектировал Мисан Леонид. А вот изготовлением и проведением экспериментов занимались Вирский Б. и Пильник А. Кого назвать руководителем трудно. Наверно все три. Таков ответ и привет Леониду Турко.

    Ответить ↓

 РУКАС ДМИТРО, випускник 4-го факультету 2018 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий


Дмитро Рукас народився 11 квітня 1995 року в Нових Санжарах.
Був старшим серед чотирьох синів у родині
Мріяв стати військовим, зі срібною медаллю закінчив школу. Займався спортом, досяг успіху в паверліфтингу, ставши призером чемпіонату області.
З відзнакою завершив навчання в Харківському авіаційному інституті, став магістром у галузі двигунів внутрішнього згорання. Його ім’я, поруч з іменами інших відмінників, навіки записано в історію 4-го факультету.
Разом із друзями започаткував власну справу.
У перші дні повномасштабного вторгнення росії Дмитро Рукас вступив до добровольчого загону місцевої самооборони, патрулював вулиці селища.
Зрештою долучився до лав ЗСУ й служив на посаді зовнішнього пілота безпілотних літальних апаратів військової частини А 3449. Починаючи з квітня 2023 року воював у найгарячіших точках.
«Молода людина мала великі знання з питань військової стратегії та тактики, любила зброю, вміла правильно з нею поводитися і передавала свої вміння та знання іншим», — повідомляють на офіційній сторінці Новосанжарської громади.

Він розумів, що ціна може бути високою, але не міг вчинити інакше.
Його не лякали життєві перепони та виклики. Від першого до останнього дня служіння нації Честь та Гідність були йому дороговказами.
Дмитро Рукас,позивний Туман,загинув під час виконання бойового завдання, перебуваючи у лавах Міжнародного легіону 12 листопада 2023 року
Дмитру було 28 років…
Рідні, побратими та земляки на колінах зустріли воїна й з почестями провели до місця останнього спочинку.

Тепер Дмитро панує над зорями, оберігаючи свою родину з небес, а вірні бойові побратими нестимуть пам’ять про його геройські чини.
«Помстимось!»
У рідному місті Дмитра Рукаса, завдяки дружині Юлії, друзям, побратимам та небайдужим, хто береже та шанує пам’ять про загиблого Героя – було створено мурал…

Хайовець, доброволець з 2014 року, Стас Вечеря написав: «Дуже дякую Юлі Рукас і всім хто долучився до створення цього муралу в рідному містечку Дімона. Туман гідний для наслідування і пам’ять про нього повинна жити поки ми живемо самі!..»


КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Дякую КЛОЧКО Григорій за фотографії з Нових Санжар.

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://gur.gov.ua/

https://zmist.pl.ua/

https://www.wikiwand.com/uk/