Нова пошта. Частина 2.

https://meduza.io/

23.02.2022 року, 18:00.

Зеленський провів зустріч із найбільшими бізнесменами України.
Він попросив бізнес “підтримати економіку та свої колективи”.
Слідом виступили силовики. Мова Резнікова була схожа на “мотиваційний спіч тренера особистісного зростання”, а Залужний доповів про готовність армії до різних сценаріїв. Він виглядав упевненим, і це заспокоїло деяких бізнесменів, пише “Українська правда”.
Потім заговорив найбагатший українець Рінат Ахметов. На відміну від більшості бізнесменів він виглядав схвильованим.” Я такого Ріната ще не бачив. Він розчервонівся і кілька разів повторив: “Найважливіше — це зберегти наших людей”, — розповіло джерело “Української правди”.
Після зустрічі деякі бізнесмені поспілкувалися з журналістами: вони виглядали спокійними… “Нам тоді ніхто не сказав, що буде повномасштабна війна. Навіть натяку не було!”
Тільки брати Суркіс сказали сусідам по столу, що “о четвертій ранку все почнеться”, але в мікрофон цього не повторили…


В’ячеслав Климов, випускник 2-го факультету 1998 року
Володимир Поперешнюк, випускник 2-го факультету 1998 року

В’ячеслав Климов: Ми готувались до війни, до різних сценаріїв та мали готові плани евакуації зі сходу, план дій на випадок, якщо зникне мобільний зв’язок, інтернет та світло, а також розробляли альтернативні маршрути на випадок руйнування доріг.
Але ми не могли передбачити, що наступ буде не лише зі сходу України, а за всіма напрямками, що 27-28 лютого Ірпінь або Буча вже будуть окуповані і ворог стоятиме на підступах до Києва.
Нові реалії змусили нас шукати альтернативні рішення. На початку війни ми змінювали логістичну модель декілька раз на тиждень та доволі швидко переорієнтувались з поштової компанії на вантажну: почали евакуйовувати бізнеси наших клієнтів і партнерів, перевозили їхнє обладнання та склади в безпечніші регіони країни.
Ми почали доставляти гуманітарну допомогу з усього світу, зокрема від ООН, а також запустили новий вид діяльності — 3PL, тобто надавали бізнесу послуги зберігання, пакування та доставки їхніх товарів. У березні 2022 року завдяки невпинній праці ми почали поступово відновлюватись, а вийти на колишні темпи доставки вдалось менше, ніж за пів року.
Це щоразу нові виклики. Тож ми продовжуємо шукати шляхи їх вирішення. До прикладу, через постійні атаки ворога на українську енергосистему ми зіштовхнулись з перебоями в електропостачанні і з тривалими відключеннями електроенергії. Щоб забезпечити безперебійну роботу відділень, обладнали їх генераторами та Starlinks, а у сортувальних хабах встановлюємо газопоршневі когенераційні установки та сонячні електростанції.
Також цього року ми створили власну паливно-енергетичну компанію Nova Energy, що вже закриває наші паливні потреби. Звісно, що нас також не оминув дефіцит персоналу, тому ми активно наймаємо студентів і відкриваємо вакансії для жінок та чоловіків без досвіду роботи. Крім того, ми запровадили програми адаптації для ветеранів.
Нова пошта завжди була більше, ніж просто швидка доставка. Велика частка наших ресурсів націлена й на підтримку тих, хто цього потребує. Від початку повномасштабного вторгнення ми розширили наш проєкт «Гуманітарна Нова пошта» і перетворили його в окремий напрям. У рамках проєкту благодійні фонди та волонтерські організації можуть відправляти гуманітарні вантажі за рахунок Нової пошти, тобто безкоштовно.
З 2014 року ми доставили 131 тисячу тонн гуманітарної допомоги, понад 3,2 млн відправлень, а до нашої програми доєдналися 2200 благодійних фондів
Багато наших зусиль націлені на захист українців та підтримку захисників. Спільно з благодійним фондом «Повернись живим» ми запускаємо ініціативи на збір коштів для посилення українського ППО, щоб захистити небо. Торік разом з українцями ми зібрали 330 млн гривень для підсилення ППО України і забезпечили їх засобами зв’язку. Зараз збираємо на РЕР і РЕБ, щоб захистити нашу ППО від російських розвідувальних БпЛА.
Крім того, ми регулярно допомагаємо 13-м військовим частинам, де служать від 2 до 8 тисяч захисників. Нова пошта одразу закриває їхні потреби і забезпечує усім: від турнікетів, рацій, автомобільних шин, генераторів — до бензопил, ножів і дронів. Ми розвиваємо власну мережу і сьогодні працюємо у понад 10 000 населених пунктах по всій Україні, включаючи прифронтові міста. Доставляємо туди, куди не доставляють інші поштові оператори.
Ключові втрати та збитки “Нова пошта”:
• Відділення: Зазнали суттєвих пошкоджень або були знищені через ракетні обстріли та обстріли безпілотниками 317 відділень, 70 сортувальних терміналів та депо (у Дніпрі, Миколаєві, Харкові, Чернігові, Херсоні, Одесі, Покровську та інших містах). У Дніпрі та Полтаві приміщення та обладнання терміналів не підлягають відновленню — ми знайшли нові. На окупованих територіях досі залишаються понад 1100 відділень, їхня доля невідома.
• Посилки: Знищено приблизно 130-140 тисяч посилок, що призвело до виплати ~105-134 млн грн компенсацій клієнтам.
• Фінансові збитки: Загальні збитки оцінюються до 3 млрд грн, включаючи втрати активів, компенсації та витрати на підтримку мобілізованих.
• Активи: Збитки від знищених відділень, депо, поштоматів та техніки – близько 800 млн грн.

Все можна придбати, відбудувати і відновити, крім життя. Звісно, що найважчим для нас є втрата колег. З початку повномасштабної війни загинуло 189 новопоштовців. З них — 20 цивільних, а 169 загиблих — це військові, які захищали країну.
Нова пошта завжди підтримує родини загиблих співробітників. Ми надаємо матеріальну допомогу сім’ям та фінансово підтримуємо їхніх дітей. Щомісяця вони отримують 10 000 гривень до досягнення ними повноліття, а також ми надаємо гранти на навчання в будь-якому ВНЗ світу розміром у $12 500. Троє дітей наших загиблих співробітників уже навчаються в університетах за кошти, надані компанією.
Нині 3 788 працівників групи компаній NOVA — мобілізовані. Кожного ми забезпечуємо амуніцією та всіма необхідними речами, а також щомісяця виплачуємо 10 тисяч гривень.

Утім, попри втрати, Нова пошта не зупинилась ні на день під час війни. Ми перебудували свою логістичну модель таким чином, щоб посилки доставлялись безперебійно за будь-яких умов. Ми відновили роботу на звільнених територіях, заходячи туди першими після ЗСУ, і продовжуємо працювати по всій Україні, навіть біля лінії фронту.

Нова пошта об’єднує українців. Першочерговою метою нашого виходу на ринок Європи, зокрема і Польщі, було бажання допомогти українцям, які вимушено покинули Україну, не втратити контакт з рідними на батьківщині.
Ми так і казали: «Розділені кордонами, об’єднані Новою поштою».
Ми пішли за нашими клієнтами, вийшли на ринок ЄС і активно розвиваємось за межами України. Нова пошта працює у 16-ти європейських країнах, ми відкрили 126 відділень та маємо понад 87 000 точок сервісу.
Якщо після нашої перемоги постане багатотомна монографія про силу духу і подвиг українців, Новій пошті буде присвячено чимало героїчних сторінок у ній. Цей досвід уже досліджують — торік команда національного оператора консультувала дослідників Інституту Вільяма Девідсона (WDI) при Мічиганському університеті, авторів навчального кейсу для бізнес-шкіл.

Джерело:

https://meduza.io/

https://www.sestry.eu/

https://www.google.com/

PS: І знову біда…
У пресслужбі «Нової пошти» розповіли, що вночі 13 січня росіяни випустили ракети по інноваційному терміналу в передмісті Харкова.
“Майже повністю знищено вантажний термінал та частково — поштовий. Внаслідок атаки поранено чотирьох колег — трьох співробітників сортувального центру та одного водія партнера-перевізника. Вони перебувають у лікарні під наглядом медиків, їхньому життю нічого не загрожує”, – зазначили в компанії.
Загинули четверо працівників термінала. Це – двоє працівників сортувального центру та два водії партнера-експедитора.
У компанії також наголосили, що з клієнтами, чиї посилки були пошкоджені або знищені через обстріли, зв’яжуться найближчим часом і компенсують їхню вартість.

PPS: Я знала, що буде війна…Не велася на “шашлики”, обіцянки астрологів та екстрасенсів, а готувала адреси притулку родині мого сина з трьома дітками, один із яких аутист і боїться натовпу людей і гучних звуків.
Це був мій колега з академічної структури – Клочко Григорій Іванович, який заздалегідь написав, що у його будинку в Нових Санжарах можна пожити, якщо що.
Це була моя одногрупниця Кривченко/Волошко Лариса, яка на дачі під Вишневим Київської області під час Чорнобиля дала притулок 20 осіб.
Це була знайома чоловіка із Хмельницького Алла Мазур.
Дякувати їм не передякувати.
Так, я знала, що буде війна, але не знала коли почнеться. Але чомусь в 2 ночі 24.02.22 стала пакувати аварійну сумку на прохання сина допомогти евакуювати дітей та написала своїм рідним дівчаткам, що лягаю одягнена… Чому так…
З першим пострілом я вже бігла до машини сина, де сіла шостою в п’яти місцеву машину, сьомою була – 14-та річна кішка.
Поїхали у бік Турбоатому, хоча не знали, що 2-х зупинках від будинку, на кільцевий вже були рашисти.
Мені здавалося, що я їду на дні три, може тиждень – довезу діток, допоможу влаштуватися і повернуся. Ключі від помешкання нікому не залишила.
Але не так сталося як гадалося… А через якийсь час зателефонували сусіди, що вибито вікна, а потім — що заливаю, розтрусило сантехніку.
Зібралася повертатися, а тут невістка в сльози — важким став наш аутист через зміни обстановки, напруженості дорослих.
Згадала про надійного та рукастого приятеля чоловіка за студентством, колегу по 203 кафедрі ХАІ — Чигрина Валентина Семеновича. Він одразу все зрозумів і взявся за опіку моєї квартири.
А ключі? Надіслала Новою поштою. Більше місяця ключі їхали до отримання, але не загубилися і дійшли.
Чигрин В.С., як потім стало відомо, багатьом допомагав у подібних справах та жартома називав себе “комендантом Північної Салтівки”. У нього був розбитий під’їзд зверху до 5-го поверху, знизу квартири пограбували мародері, а ще він був … хворий, але до останнього допомагав усім. Низький тобі, Валентин, уклін, світлої пам’яті та нехай земля буде пухом.
А мої вікна і досі стоять затягнуті Чигриним В.С. плівкою з пивного кіоску…
А що до Нової пошти, то приєднаюся до мемів: Нова Пошта — це ключ від дому!

 НОВА ПОШТА. Частина 1.

Віталій Дмитрієв, випускник 2-го факультету 1999 року

Коли я був студентом, ми бралися за будь-який бізнес: продавали напої, запчастини для «запорожців». Ми виготовляли меблі просто у кімнаті. Це були «ліхіє дев’яності». Але, варто сказати, я отримав певний бізнес-досвід. Далі була міліція. Я вважаю цю роботу життєвою школою.
Тоді мої друзі, з якими я навчався, відкрили «Нову пошту». Вони сказали, щоб я кидав міліцію і йшов будувати бізнес. Одного разу я погодився. Сів на потяг та поїхав із Запорізької області до Полтави. Я прийшов працювати в «Нову пошту», коли там було чотири маршрути та чотири автомобілі, був офіс і працювали п’ятеро людей. Близько шести років я обіймав посаду начальника служби безпеки.

В’ячеслав Климов, випускник 2-го факультету 1998 року
Володимир Поперешнюк, випускник 2-го факультету 1998 року

У 2001 році створення служби експрес-доставки здавалося суцільною авантюрою, адже люди звикли перевозити вантажі поїздами та передавати важливі пакунки через провідників.
У невеликих містечках роль кур’єра виконували водії рейсових автобусів. Це було не дуже зручно, але люди звикли до такого формату доставки та навіть не підозрювали, що може бути по-іншому.
А от В’ячеслав Климов і Володимир Поперешнюк побачили великий потенціал в цьому сегменті ринку й після коротких вагань створили свою «Нову пошту».
У них було лише $7 тис. — кредіт від мами В. Поперешнюка і шалене бажання вивести сервіс доставки в Україні на новий, європейський рівень.
Рушійною силою став і сімейний кондитерський бізнес Поперешнюка, який шукав нові ринки збуту за межами рідної Полтави. Винаймати транспорт для перевезення солодощів було занадто дорого, а передавати їх автобусом – ризиковано.
На перших етапах новоспеченим бізнесменам катастрофічно не вистачало знань з економіки та менеджменту, тож вони компенсували їх власною наполегливістю і нестримним бажанням працювати.
В’ячеслав Климов часто згадує, як вони винаймали три офіси – в Києві, Харкові, Полтаві – і почали обдзвонювати потенційних клієнтів. Пропонувати їм свої послуги (які тим були зовсім непотрібні).
Успіх звісно прийшов не одразу, адже люди з величезною недовірою ставилися до всього нового та не поспішали користуватися новоствореною службою доставки.
За перші три тижні роботи «Нова пошта» не отримала жодного замовлення. Утім, засновники не опускали руки й вперто продовжували свій «телефонний» бізнес.
Першим вантажем став невеличкий конверт, який був доставлений з харківського офісу до Києва та вручений клієнту особисто в руки. Це звісно не принесло ніякого доходу, але подарувало надію, що все недарма, і клієнти обов’язково з’являться.
А от першою великою доставкою стало перевезення з Київського СІЗО дерев’яної тари з-під копченої риби загальною вагою 200 кг. Це була справжня перемога, адже про такий об’єм перевезень можна було тільки мріяти. І цей солодкий смак успіху не міг зіпсувати навіть дещо сумнівний аромат вантажу.
Перші три роки роботи «Нова пошта» не отримувала прибутку та майже не розвивала свою інфраструктуру. Перевезення вантажів здійснювались переважно за допомогою старенької Таврії «Славута» Володимира Поперешнюка.
Сьогодні цей автомобіль можна побачити на постаменті біля Київського інноваційного термінала, як «живий» доказ, що все велике розпочинається з малого.

В’ячеслав Климов у своїх інтерв’ю часто наголошує, що в перші три роки роботи компанія не мала чіткої бізнес-моделі й вони з партнером керувалися власними уявленнями про те, як має працювати бізнес. Тому найраціональнішим рішенням того часу, він вважає навчання за програмою МВА в Міжнародному інституті бізнесу. Це допомогло новоспеченим бізнесменам заповнити прогалини в своїх знаннях, а також сприяло знайомству з потенціальними клієнтами.
У 2004 році «Нова пошта» отримує першого серйозного партнера. Компанія «Мобілочка» заключає з компанією довгостроковий контракт на доставку мобільних телефонів у найбільші міста України.
Це був своєрідний виклик для служби експрес-доставки, адже вантаж повинен доставлятися в магазини не пізніше 12 години наступного дня після відправки. І попри всі перепони, малу кількість регіональних відділень і гострий дефіцит працівників, «Нова пошта» з гідністю пройшла всі випробування. Своєрідним «призом» стали нові контракти з не менш впливовими підприємствами.
У цей час у компанії з’являються досить серйозні конкуренти – служби доставки з іноземними засновниками та значними інвестиціями. Не раз «Нова пошта» опинялася на межі банкрутства, але продовжувала функціонувати та невпинно працювати над покращенням якості послуг.
У 2007 році «Нова пошта» отримала свій перший прибуток, тобто через шість років з початку роботи. А вже наступного року в Україну прийшла міжнародна фінансова криза.
Більшість молодих компаній закрились або затаїлись до кращих часів, а от Климов і Поперешнюк вирішили йти ва-банк.
Вони невтомно працюють над відкриттям нових відділень, покращують логістику, змінюють маркетингову стратегію і збільшують мотивацію персоналу.
Про правильний вибір такої стратегії свідчить, що вже наприкінці 2008 року компанія продемонструвала значне зростання. Адже кількість відділень мережі з цього часу збільшується. Так, 2009-го їх було вже 80, а 2010-го – 140.
У такий спосіб компанія не лише остаточно закріпилась на ринку експрес-доставки, але й обігнала своїх конкурентів.

Ключові досягнення «Нової пошти» перед лютим 2022 року (на основі даних 2019-2020 років):
• Обсяг відправлень (2019): 212 мільйонів посилок та вантажів.
• Оборот (2019): Приблизно 12,2 млрд грн.
• Клієнтська база: 8 мільйонів клієнтів.
• Мережа: До 2019 року компанія відкрила 3100 відділень, а також активно розвивала послуги (авіадоставка, поштомати) та мобільний додаток (3,7 млн користувачів).
• Інновації та плани: У 2020 році планувалося вкласти $100 млн у розвиток, розширювали еко-транспорт для кур’єрів (електроскутери), запускали адресну доставку із супермаркетів та готували подальшу міжнародну експансію (NP Global), розглядаючи ринки Європи та США.
• Пікові навантаження: У грудні 2019 року компанія обробляла 1,3 мільйона посилок за одну логістичну добу.

Джерело:

https://zmist.pl.ua/

https://uk.wikipedia.org/

https://new.finance.ua/

https://www.google.com/

 БАРАННІКОВ Анатолій, випускник 1- го факультету 1971 року

Частина 5.


КАК — клуб авіаційного конструювання під керівництвом Анатолія Бараннікова виник у ХАІ у 1972 році із однодумців які прагнули літати на своїх планерах .
Сергій Пархоменко, випускник 1-го факультету 1989 року, створив дуже корисний та цікавий Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника)“. А ще Сергій зберіг буклет, присвячений 10 рокам Клубу авіаконструювання, і завдяки цьому ми маємо можливість почути самого Анатолія Бараннікова про літальні апарати КАК.

З буклету:
…Ще у 1972 році група ентузіастів розпочала роботу над створенням простого і надійного літального апарату для масового застосування в самодіяльних технічних колективах. І не було тоді досвіду, часом не вистачало знань. Але запал, натхнення і спрага літати виявилися найбільш благодатним ґрунтом для вміння. Йшли роки, в групу приходили все нові й нові ентузіасти: студенти, молоді співробітники інституту та навіть слухачі підготовчого відділення. Поступово група перетворилася на своєрідний творчий клуб авіаційного конструювання. Це наш КАК — любовно називали його студенти…”

Після того, як у 1975 році піднявся у повітря перший планер БРО — ДПК, Баранніков за словами Наталії Лавровій поставив перед КАКовцями мету: створити просту і надійну машину, придатну для масового навчання пілотажу.

Про Наталію Лаврову…
У ії долі найповніше висловилося те, за що так боровся Баранніков. Ще у школі вона зрозуміла, що без авіації їй просто нецікаво жити. У 1972 році, коли засновники майбутнього клубу тільки приступали до реалізації своєї ідеї, вона приїхала до Харкова вступати в інститут, подала документи на літакобудівний і… провалилася — недобрала одного бала. Варіанти за іншими інститутами вона відкинула і пішла працювати посудомийкою до студентської їдальні, щоб бути зарахованою на вечірній факультет ХАІ. Два роки: в день кухня, а ввечері заняття, КАК. Двічі на тиждень їздила поїздом до Білгородського аероклубу (у Харкові льотного клубу на той момент не було), літала, змагалася і стала першорозрядницею. Потім за відмінне навчання їй дозволено було перейти на денну форму навчання.
Але головним було те, що вона знайшла справжніх друзів і однодумців, які мріяли побудувати “свій літак” і відразу з головою занурилися у справи та турботи клубу.
Працюючи під керівництвом Бараннікова по будівництву “Коршуна”, вона поставила за мету: спроектувати, а потім разом із колегами побудувати швидкісний мотопланер для другого та третього року навчання.
У 1980 році з’явився ХАІ -35 “Ентузіаст”.

З буклету:

НАВЧАЛЬНИЙ МОТОПЛАНЕР “ЕНТУЗІАСТ”
Призначений для будівництва та застосування як навчально-тренувальний мотопланер. Створено в Харківському авіаційному інституті ім. М.Е. Жуковського. Проект мотопланера є дипломною роботою Лаврової Н. Побудований в 1980 році колективом у складі: Сілюков В., Александров С., Хомич А., Москаленко А., Паулаускас В., Галас І., Лоскан В., Ковальов С., Микитенко А., Смілянський І., Цигульська Г., Козлов В. та інші під спільним керівництвом Бараннікова А. О.
Перший безмоторний політ здійснено льотчиком Лаврової Н.Д. 24 серпня 1980 року.


Перший моторний політ здійснено льотчиком Баранніковим А.О. 2 серпня 1981 року.

У випробуванні мотопланера брав участь професійний льотчик-випробувач Хадєєв Р.Г.*
Мотопланер Ентузіас спроектований та побудований з урахуванням досвіду, отриманого при створені та експлуатації мотопланерів типу “Коршун”. Був задуманий як базовий варіант для сімейства мотопланерів цього типу.
Мотопланер “Ентузіаст” дерев’яної конструкції із частковим застосуванням композиційних матеріалів. Оснащенный двигуном 30”, створеним на базі човного мотора “Вихор-30” потужністю 24 квт (30 к.с.).
Побудований в одному екземплярі. Експлуатується у мотопланерній секції ХАІ як тренувальний мотопланер. До кінця 1982 року успішно виконано 40 польотів.
Конструкція мотопланера “Ентузіаст” отримала позитивну оцінку генерального авіаконструктора О.К. Антонова.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОПЛАНЕРА “
Розмах крила,м 10,0
Довжина,м 5,4
Площа крила,кв.м 11,0
Подовження крила 9,1
Профіль крила Р-П-14%
Маса порожнього мотопланера,кг 200
Маса злітна (максімальна),кг 290
Навантаження на крило,кг/кв.м до 26,5
Максимальна швидкість горизонтального польоту,км/год 100
Посадкова швидкість,км/год 60
Мінімальна швидкість зниження,м/сек 1,5
Скоропідйомність,м/сек 2,0
Аеродинамічна якість 14
при швидкості польоту,км/год 70
Довжина пробігу,м 100
Потужність двигуна,квт (к.с.) 23 (30)
при оборотах гвинта, об/хв 5000
Діаметр гвинта/крок гвинта,м 1,05/0,49
Запас палива,л 7,5
Час моторного польоту,хв 40

Лаврова Наталія:
Наш клуб КАК часто дорікали зайвій романтиці. Мовляв у гонитві за гострим и відчуттями ми забуваємо, що авіація — справа дуже серйозна. А здається, захопленість серйозності не перешкода. Взагалі авіація, творчість, романтика — поняття нероздільні. Молодь завжди вабило туди, де як писав Баранніков:
Плещет воздушное море,
Синие ветры поют…
Коли пливеш цим “морем” під хмарами на створених тобою ж крилах, здається — це вінець людського буття. У ці хвилини ти володієш цілим світом. Заради цього варто жити, працювати і навіть трохи ризикувати…

*Льотчик Хадєєв Р.Г. — Хадєєв Равіль Гафієвич, військовий льотчик-випробува 1-го класу, випускник Харківського вищого військово-авіаційного училища льотчиків (ХВВАУЛ) 1966 року, відомий своєю роботою як льотчик-випробувач.

Джерело:
Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника) Сергія Пархоменко.
Журнал “Техника молодежи”, № 4, 1985 г.
Фото — від С. Глущенко.

 РОЖКОВ Павел, студент 4-го факультету, 2007 — 2010 роки

Народився у Харкові 16 листопада 1990 року.
Навчався у харківській школі № 98.
Потім — з 2007 року — четвертий факультет ХАІ, спеціальність «Нетрадиційні джерела енергії».

З початком великої війни на своїй сторінці він напише лише одне речення: «Коли всі говорили, що ти розгильдяй, але ти не утік».

Як справжній харків’янин, він з першого дня бився за своє рідне місто. Бився за Україну.
І він врятував Харків… ціною власного життя.
13 червня 2022 року під селищем Пітомник Павло Рожков прийняв свій останній бій.
За місяць до цього там поліг у бою ще один хайовець — Євген Шрубек.
Маленьке селище Пітомник, на півночі Харкова…
205 жителів перед великою війною…
І десятки імен героїв, які стояли на смерть за свою, Богом дану землю…

Про одногрупника напише керівник оркестру ХАІ Артем Слободянюк: «Паша Рожков… Завжди товариський та веселий, справжня душа компанії. Хоч сам і був харківʼянином, все одно не пропускав жодних посиденьок у гуртожитку з друзями.
Хайовська “вісімка” стала настільки рідною, що Паша навіть відгуляв катання на тазиках за всіма традиціями зі своєю групою, хоч і отримував диплом про вищу освіту вже в іншому місці.
Видатний спортсмен — про це свідчать численні нагороди та звання майстра спорту з тхеквондо, яким він займався з дитинства у відомій секції на “Тракторах”…»

У Харківській області передали нагороди сім’ям 23 загиблих під час російської війни. Нагороди загиблих героїв передав начальник ХОТЦК полковник Володимир Арап: “Всім нам важко переносити ці непоправні втрати найкращих патріотів України…”
Нагороду (посмертно отримав) і Павло Рожков — солдат , стрілець 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти.
Орден “За мужність” III ступеню.
Настоятель храму Іоанна Богослова Віктор Маринчак подякував родинам загиблих, які своєю смертю зупинили пітьму та просив їх намагатися жити далі заради життя та пам’яті…


… У другому залі бара у Київі BarmanDictat, в «палярне», у напівтемряві висять портрети воїнів, які загинули у російське українській війні. До цього кожен із них працював барменом чи сомельє у різних куточках України. Під портретами колекція іграшкових солдатиків, яка, за словами співвласника бару Кирила Кислякова розрослася сама собою.
Крім того в барі є окремий столик з табличкою “резерв назавжди” — ще один спосіб віддати шану воїнам за їх боротьбу проти країни-терориста. На стінах — плакати на військову тематику, портрет колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного з шевронами та наклейками, подарованими військовими. Кожен елемент ніби каже — ми пам’ятаємо та вдячні.
“BarmanDictat — це спеціфічний бар, але він, як і кожна організація чи підприємство, має свою місію. В нас ця місія — представницька. Ми той бар, де святкується День бармена, грає на гітарі держсекретар США, де знімають рекламу світові алкогольні бренди чи фільми міжнародні компанії, пише інтерв’ю Стівен Фрайб. Ми розуміємо цю представницьку функцію. Ми живемо не у вакуумі, а тут і зараз, і в нашій країні йде війна. Якоїсь миті ці хлопці зрозуміли, що їхнє місце там, на фронті, вирішили нас обороняти і підтримувати. Якби ці хлопці не загинули, тут би сиділи москалі… Це важливо усвідомити, як і те, що забувати про їхній подвиг ми не маємо права”, — каже Кирило Кисляков.
У цьому барі висить і портрет хайовця Рожкова Павла.

Аліна Ловчиновська: “Життя робить дуже боляче… Дурні соцмережі шлють нагадування — тебе привітати з днем народження… Вітаю, Друже Паша…Навіки в строю”.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://2day.kh.ua/

https://nv.ua/food/eat/

 ШРУБЕК Євген, випускник 7-го факультету 2010 року


Женя народився 23 лютого 1989 року у Харкові.
Ліцеїст аерокосмічного ліцея ХАІ.

Директорка Ліцею Волкова Н.Д.: Женя Шрубек навчався в 10 і 11 класи Ліцею ХАІ.
Він гарно вчився — хорошист: 8,9,10,11. Любимый предмет — історія.
Талановитий, креативний.
З усіх питань мав свою думку. Був авторитетом у класі. Його цінували за ідеї, швидку реакцію, гумор.

Потім – студент спеціальності «Психологія». Випускник Національного аерокосмічного університету 2010 року. Після ХАІ працював…
Шрубек про Шрубека: “Ушел в ойти случайно, во время универа работал в конторе сначала эникеем, потом админом. Через некоторое время начало бесить то, что я не понимаю буквально о чем говорят наши девелоперы в курилке. Это зацепило, начал разбираться и пошло-поехало, попал в итоге на стажировку в крупную контору, где в итоге и стал работать девом.”

“Ті кого ніколи не забудемо”

https://dev.ua/news/aiti-1677216528

Дмитро Триходько, Lead.NET Developer вGR8 Tech :
Євген Шрубек― Senior.NET Developer в GR8 Tech вже ніколи не вийде на роботу. «Женя був дуже цікавим та харизматичним, зі специфічним почуттям гумору, за яке його всі любили. Був хорошою людиною, з якою було приємно працювати й спілкуватися всій команді, багатьом допомагав по робочим питанням, до нього завжди можна було звернутись за допомогою. Женя — це професіонал, який обожнював складні задачі, нові технології, ніколи не відкидав виклики, які поставали перед ним. Останні місяці перед повномасштабним вторгненням він проживав у Грузії, але 24 лютого почав шукати всі можливості піти на фронт та захищати свій рідний Харків».

Вчорашній айтішник добровольцем став до лав ЗСУ.
Страшна весна 2022 року. Ворог рвався до Харкова. Євген був серед тих, хто ціною власного життя не дав ворогу прорватися до міста з півночі.
Вранці 15 травня 2022 року біля селища Пітомник солдат ЗСУ Євген Шрубек прийняв свій останній бій…

Про це стало відомо лише з часом. Деякий час Євген Шрубек вважався зниклим безвісти. Його шукав батько, молилися і чекали рідні та друзі – як у його улюбленому фільмі «Долгая помолвка» 2004, про який він писав другу: “Там, правда, скорее WW1 это фон для сюжета, но невероятно атмосферный”.

«Батько шукає сина. Шрубека Євгена Олеговича, зниклого у бою біля селища Пітомник Харківської області 15 травня, десь біля 10.00 години.
Останнє повідомлення від нього було 10 травня.
Євгену 33 роки. Зріст 180 см. Особливі прикмети: на тілі багато татуювань фентезійного змісту…»

Солдат Шрубек Євген нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)…

Схиляємо голови:
…”Він жив це життя яскраво та по-справжньому, і віддав його захищаючи всіх нас та свою Батьківщину”.
…”Женька, я не хочу в це вірити… Ти був і назавжди залишишся незабутньою людиною і другом…”
…”Світла, вічна пам’ять нашому Герою, дорогому Жені”.
…”Так, Шрубек был другим . Він був цікавою особистістю, Суспільству такі люди потрібні. Шкода, що його більше немає…”

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://dtf.ru/id164600/comments

https://dev.ua/news/aiti-1677216528