ДОЦЕНКО Анатолій, випускник 4-го факультету 2004 року

24 березня 2015 року у місті Кривий Ріг був День трауру, Україна прощалася з незламним сином своїм — Доценко Анатолієм.

Народився Анатолій 11 січня 1982 року в місті Арциз Одеської області.
У 1984 році разом з батьками переїхав в місто Кривий Ріг Дніпропетровської області.
У 1999 році закінчив загальноосвітню школу №118 міста Кривий Ріг.
У 2004 році Анатолій — випускник 4-го факультету Національного аерокосмічного університету імені М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» за спеціальністю «Газодинамічне та імпульсне обладнання». Під час навчання в університеті закінчив кафедру військової підготовки офіцерів запасу, з присвоєнням первинного офіцерського звання — молодший лейтенант.
Жив у 8 гуртожитку, друзі називали його Кент, звідти й позивний.
З вересня 2004 року по червень 2007 року працював майстром виробничої дільниці, з червня 2007 року — начальником планово-економічного бюро Філії Державного підприємства «Антонов» «Серійний завод «Антонов» міста Київ.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у місті Києві, де був активним учасником Революції гідності.
Юлія, дружина: «Был активным участником Революции Достоинства. Принимал участие в самые горячие дни. Говорил, что хочет другой, новой жизни для своей семьи и дочери. Не мог больше терпеть несправедливость. После начала войны Анатолий просился на фронт, но его все не призывали. Тогда он взял на работе отпуск и пошел в учебку, как доброволец…»
Влітку 2014 року Анатолий добровільно вступив до батальйону УНСО (Українська Націоналістична Самооборона), де пройшов курс військової підготовки. Коли прийшов час їхати в зону проведення антитерористичної операції, виявилося що необхідні документи для його мобілізації ще не були готові. 27 листопада 2014 року звільнений з роботи у добровільно-примусовому порядку.
З кінця листопада 2014 року Анатолій проходив військову службу за контрактом в 81-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України:
звання — солдат,
посада — розвідник.
Брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк».
20 січня 2015 року солдат Доценко загинув під час виконання бойового завдання в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк», коли група бійців, до складу якої він входив, потрапила у засідку та прийняла бій з російсько — терористичними угрупуваннями. З того дня Анатолій числився в списках зниклих безвісти. Лише через деякий час був впізнаний за результатами експертизи ДНК.

Нагороди:
Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальноїцілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

20.01.16 нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривій Ріг «За заслуги перед містом» 3 ст. (посмертно).

28.07.16 нагороджений відзнакою «За участь у бойових діях УНСО» 1 ступеня .

Нагороджений почесною відзнакою Всеукраїнського братства ОУН-УПА «Захиснику України від московської агресії» .

Похований на Алеї Слави Центрального кладовища міста Кривий Ріг.
Портрет на меморіалі «Стена пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секция 5, ряд 2, місце 35.

Анатолію ДОЦЕНКО присвячується

Прочитай, товаришу, ці скорбні рядки,
Хай течуть сльози в вологі платки.
І в дні багатства, і в роки нужди
Ми будемо пам’ятати тебе назавжди.

Нехай припиняться співи і все замовкне навкруг,
Ми сумуємо, що пішов з життя наш друг.
За покликом серця пішов боронити країну,
Ти загинув, як герой, захищаючи Батьківщину.

Тож Царство Небесне тобі і нехай земля буде пухом,
Спасибі велике, що не впав духом.
Боягузів в Рай не пускають,
Прощай наш друже: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Олександр Росколій

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

http://memorybook.org.ua/5/docenko.htm,

https://ukraine-memorial.org/…/docenko-anatoliy-igorovich ,

https://1kr.ua/news-20077.html,

https://mahala.com.ua/novyny/pam-iati-tykh-koho-vbyla-rosiia-dotsenko-anatoliy/,

 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА о НЕЧИПОРУКЕ Н.В.


5 серпня передчасно пішов з життя колишній ректор Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», заслужений працівник освіти України, доктор наук, професор Микола Васильович Нечипорук.
Микола Васильович народився 10 листопада 1952 року в селі Малево Рівненської області. У 1973 році вступив до Харківського авіаційного інституту на радіотехнічний факультет за спеціальністю «Конструювання і виробництво радіоапаратури».
Після закінчення навчання з 1979 року працював у ХАІ інженером. Цього ж року став директором студмістечка ХАІ — найбільшого студентського містечка не лише Харкова, а й України.
Із 1998 року Микола Васильович обіймав посаду проректора з адміністративно-фінансової діяльності ХАІ. Це був непростий період життя університету. Микола Васильович вирішував складні питання з фінансового й матеріального забезпечення вишу. В цей час він присвятив себе не тільки ХАІ, але й суспільній роботі. З 1998 по 2010 роки Микола Васильович — депутат Київської районної ради м. Харкова, а 2010 по 2015 роки – депутат Харківської міської ради.
З 2004 по 2018 роки — проректор з науково-педагогічної роботи ХАІ.
У 2018 році Миколу Васильовича було обрано ректором Національного аерокосмічного університету. У роки його керівництва ХАІ пройшов низку надскладних випробувань — від пандемії до повномасштабного вторгнення. З початком повномасштабної агресії Микола Васильович залишався в ХАІ. Попри близькість до фронту, університет відновлював інфраструктуру, допомагав постраждалим, надавав прихисток тим, хто втратив дім.
Микола Васильович Нечипорук — автор і співавтор понад 100 наукових праць, серед яких монографії, навчальні посібники, наукові публікації. За багаторічну й плідну працю, внесок у розвиток вищої освіти та підготовку фахівців він був відзначений державними нагородами: Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та іншими.
Від імені колективу Національного аерокосмічного університету, якому Микола Васильович Нечипорук присвятив понад півстоліття життя, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Пам’ять про Миколу Васильовича назавжди залишиться серед тих, хто працював поруч із ним, вчився у нього, знав його особисто.

 ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ГАРБУЗА

СЕРГІЙ ГАРБУЗ — випускник 1973 року 5-го факультету, людина-оркестр, найголовніший музикант команди КВК ХАІ 70-х

 

 

 

С. Гарбузу. Март 2020 г.

Сегодня мы под карантином,
Непросто время убивать!
Но, как отвественный мужчина,
Нам Дыня стал стихи писать.

Всем оды написал Сережа,
Душевный друг, сомненья нет!
И, чтоб тебя прославить тоже,
Я написал тебе куплет.

Служил Серега музыкантом,
Хоть инженером стать хотел,
Немалым обладал талантом,
Но к физике не тяготел:

Когда весь день за пианино,
То некогда конспект писать,
Науки пролетают мимо:
Чего б еще для вас сыграть?

И эта безальтернатива
Ушла бы из хаевских стен,
Но все закончилось красиво:
Пришел на помощь КВН!

В нем позже Дыня стал известен,
Как член команды, юморист,
Ну, а тогда для наших песен
Был просто нужен пианист!

Теперь не вспомнишь выступленья
Без нот, что Дыня нам сыграл,
Он приносил нам вдохновенье,
Не с ним — другим бы был финал!

Команда молодости нашей!
Воспоминанья — ценный груз,
Который музыкой украшен!
Спасибо, друг — Сергей Гарбуз!

Автор: Артеменко Анатолій, випускник 1971 року 2-го факультету

 ХАІ. КАРПАТИ 2025

ХАІ на найвищий точці України!
Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, її висота становить 2 061 м над рівнем моря.
Профспілка студентів та Студентський клуб «ХАІ» за підтримки адміністрації університету організували туристичну поїздку для студентів університету та ІТ коледжу.
Також до групи приєдналися наші музичні легенди — Оркестр ХАІ.
Літо це пора відпочинку і відновлення сил до прийдешнього навчального року. То ж наші студенти не втрачають часу дарма, а наповнюють літо яскравими емоціями.
Екскурсії, знайомства і живе спілкування, а ще сходження на найвищу гору України — Говерлу.
Ці канікули наші студенти запам’ятають надовго.
ХАІ — це найкращий університет, де ти не лише отримуєш круту професію, а ще й стаєш частиною просунутого молодіжного руху, де вирує насичене студентське дозвілля.
Дякуємо організаторам і чекаємо наших студентів з новими силами до нових вершин знань.

Джерело: https://khai.edu/ua/news/

 Прильот 12.07.25

На світанку 12 липня ворожа керована авіабомба розірвалася біля насосної станції. Потужний вибух поранив нашого співробітника — його терміново госпіталізували. Того ж ранку рятувальники розчищали територію: один за одним вилітали пильні ланцюги — потрощені дерева були буквально набиті металевими уламками КАБу. Це була справжня каша — пошматовані дерева, розбита цегла, покручений метал…

На  фото — наслідки того влучання. 

Минуло 10 днів. І на місці руїн насосної станції вже зростає нова стіна. Ряди цегли чекають на руки майстрів. Без пафосу, без камер, без гучних слів — просто робота.

Щоденна робота працівників ХАІ. Як у 2024-му, 2023-му, 2022-му…

Слава тим, хто не опускає рук.
Тим, хто, попри сирени й ворожі дрони, працює — щоб університет жив, навчав, працював.

Слава вам, хайовці!

Джерело: https://khai.edu/ua/news/