На добру пам’ять Кожухову Валерію Дмитровичу

ВОРОБЙОВ Андрій, випускник 5-го факультету 2008 року

ХАІ. На добру пам’ять Кожухову Валерію Дмитровичу Валерий Кожухов (балада на його вірші)

Будучи студентом ХАИ, я дружил с ребятами с 6 факультета, и иногда когда мы сидели возле импульсного корпуса на лавках, иногда проходил Валерий Дмитриевич, и кто то из ребят мне говорил «это наш декан, легендарная личность».
Уже намного позднее, после окончания ХАИ, я готовил небольшую зарисовку-балладу по ректору Масленникову Н.А., на основе материалов собранных Нехорошевым Б.Г., Труновым Д.М. и Натальей Олейник. И после публикации и репоста Валерия Ильина, она получила значительное распространение и ряд комментариев, среди которых был и комментарий от Валерия Дмитриевича, со словами поддержки того, что было написано, + его с расширенные подробности о всех тех событиях. Тогда, наверное, и случилось наше первое заочное знакомство.
Спустя много лет, в 2023 году, я проходил через стадион ХАИ и в это же время проходил там же Валерий Дмитриевич, и я поздоровался с ним, а он поздоровался со мной, и после этого сказал, что он «откуда-то меня знает, и не работаю ли случайно я в ХАИ?». Так и завязалась наша беседа и знакомство.
После этого я еще много раз встречал Валерия Дмитриевича на его утренних пеших прогулках на стадионе, они часто совпадали с моей утренней пробежкой. При встрече мы также здоровались, и если позволяло время то и общались.
Человек он был очень интересный и харизматичный, во всех отношениях, и по профессиональному своему пути, и творческому подходу в делах, и широкому кругозору, и как выяснилось позднее в поэзии.
Он любил ХАИ и много рассказывал разных историй, которые знал, также любил делился историями и из своей жизни, как плавали на лодках и он был капитаном лодки, как делал разные инженерные поделки, начиная от «ходулей» в детстве и продолжая созданием своего самодельного легендарного автомобиля, и разных других изделий и проектов инженерного искусства.
Кроме этого, Валерий Дмитриевич, был прирожденный руководителем и талантливым организатором и новатором, все это и вылилось в то, что жизненная волна направила его на руководящие позиции, где часто все приходилось организовывать с нуля, и судя по результатам, у него все успешно получалось. А это и вычислительный центр ХАИ, один из самых передовых в то время в Харькове, это и руководство кафедрой, это и создание 6 факультета ХАИ и дальнейшее руководство им.
И даже уже будучи на пенсии, Валерий Дмитриевич, был со многими на связи, знал чем и как живёт ХАИ, и его друзья, ученики, коллеги.
Практически каждое утро он выходил на прогулку на стадион ХАИ, это было важно для его здоровья по рекомендации врачей. Однако и тут он проявил свой творческий подход. Казалось, что он идёт со скандинавскими палками, однако, это было не совсем так, палки были самодельные, и с утежелителями. На мой вопрос зачем вам утежелители, они же тяжёлые, он говорит, что работа ног это хорошо, но надо, чтобы нагружались и руки.
Также он рассказывал, что знает диету, как худеть без голодания, и что это может быть важно для «сердечников».
Всегда очень хорошо, по доброму говорил о своей жене и первой и второй, и о своей семье.
Рассказывал историю, как получилось так, что его самодельный автомобиль все же легализовали юридически.
Валерий Дмитриевич, мог говорить прямо, там где другие этого не могли или это было сложно. Не боялся столкнуться с последствиями своих слов и действий, веря в их правильность и необходимость.
В один из дней он сказал, что хотел бы мне подарить свою книгу, и прямо не отходя от стадиона, достал из багажника книгу, подписал ее для меня и подарил. Сказал, что он многим дарит, но не многие читают, и что возможно я буду одним из тех, кто прочтет.
И я действительно, прочитал. Книга написана лёгким интересным языком, да и сам жизненный путь Валерия Дмитриевича, очень интересный.
Особый интерес лично у меня, вызывали его инженерные стремления, но также и его стихи, которых в книги оказался целый раздел. Несколько стихотворений мне запомнились особенно, а именно личные юбилейные, как например стих Рвачеву, Серодже, маме, юбилейный стих.
Но больше всех, из книги мне запомнился и понравился стих, про «мужчин и женщин», а сам этот стих, имел предисторию и первопричину.
Мнение озвученное Валерием Дмитриевичем в стихотворении, имеет вес и само по себе, но также и потому, что сам Валерий Дмитриевич, большую часть своей жизни провел, руководя коллективами, в которых было много женщин, а потому как мне кажеться и по долгу службы и душевному состоянию острее чувствовал те невидимые нити, что притягивают или отталкивают.
Спасибо вам, уважаемый Валерий Дмитриевич за все, что сказано и сделано.
Светлая и добрая хаевская память вам!

 РЕШЕТНІКОВ Валерій, випускник 1-го факультету 1960 року, студент, який створив СКБ ХАІ.

12 квітня в Україні – День працівників ракетно-космічної галузі

https://www.objectiv.tv/uk/objectively

Інженерія в тренді, на економіці — спад: що обирають абітурієнти в Харкові

Частина 1

В. Решетніков. “Крылья Родины, 1962, № 10, стор. 16-17”

У низці вищих авіаційних навчальних закладів країни працюють громадські конструкторські бюро. Студенти — майбутні авіаційні конструктори та інженери — за допомогою викладачів проектують та будують спортивні літаки та планери. Я хочу розповісти про досвід створення легкого спортивного літака ХАІ-19 студентським конструкторським бюро Харківського авіаційного інституту.
Вже багато років студенті і викладачі нашого інституту займаються конструкторською роботою. Перший літальний апарат під маркою ХАІ-1 народився ще в тридцятих роках. Він був першим в Європі літаком з шасі, що забирається. На ньому встановлено кілька всесоюзних та європейських рекордів. Літак випускався серійно та експлуатувався майже на всіх пасажирських лініях Радянського Союзу. Після цього в інституті спроектували планер ХАІ-2, літаки ХАІ-3, ХАІ-4, ХАІ-5. Літак ХАІ-5 — швидкісний винищувач-розвідник, що випускався серійно під маркою Р-9. Він брав участь у боях з біло-фінами, а також німецько фашистськими загарбниками.
Після війни естафету із рук старших товаришів прийняли студенти-комсомольці.
1959 рік. Якось хтось із студентів запропонував власними силами спроектувати та побудувати невеликий спортивний літак. Ідея сподобалася. Створили гурток. Спочатку до нього увійшли Анатолій Кундеревич, Віталій Куянцев, Світлана Решетнікова, Олександр Побійпіч, Анатолій Крикунов, Віктор Коломієць і я.

Спогади ГАЙДАЧУКА Віталія, випускника 1-го факультету 1962 року.

Коли Валерій був на 5-му курсі у нього виникла ідея створити СКБ. Це було не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія.
У 1959 року СКБ був створений студентом ХАІ Решетніковим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них вже було і викликало потребу такої структури.
СКБ на той момент уже було у МАІ, але студенти були не того рівня, що хайовці. Недарма всі заводи від Далекого Сходу воліли брати хайовців.

ПИЛЬНИК, начальник СКБ авіаційного інституту

СПРОЕКТОВАНО СТУДЕНТАМИ
“Вечірній Харків”, 08.01.1971 р.

Одним із методів поліпшення якості підготовки спеціалістів у вузах є залучення студентів до науково-практичної роботи. В авіаційному інституті це питання вирішено так: окрім студентського наукового товариства, у нас створено і студентське конструкторське бюро.
Воно існує з 1959 року.
Спочатку як факультетське, воно було створене групою студентів-ентузіастів. Потім тематика СКБ розширилась, сюди залучаються студенти всіх факультетів.
В основному СКБ займається розробкою і створенням нових зразків літальних апаратів (літаки з штовхаючим гвинтом, апарати на повітряній подушці, екранольоти). Для багатьох це звучить не зовсім звично. Але варто зрозуміти, що в СКБ студент має право здійснити будь-яку ідею, йому надається можливість спробувати свої сили, втілити в життя свої, навіть найфантастичніші задуми. А інколи — і переконатися у їх нереальності.
Кожна робота виконується в комплексі: обробка інформації, проектування, наукові дослідження, виготовлення дослідного зразка, випробування його, доводка, інколи — запровадження, якщо проект можна втілити.
Хай у вас не складається враження, що наше СКБ займається не зовсім реальними справами, хоч буває й таке. Але в основному проекти студентів одержують путівки в життя.

 ВЕЛИКОДЕНЬ 2026

ВОЛКОВА Неоніла Дмитрівна, директорка Лицея ХАІ:

Дорогі друзі, усі, хто поруч серцем!
Щиро вітаю з світлим святом ВЕЛИКОДНЯ!!!
Це найбільше свято — символ перемоги життя над смертю, добра над злом, миру над війною, символ надії і віри.
ХРИСТОС ВОСКРЕС- ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

 06.04.26

…Головний корпус ХАІ, весь фасад без вікон, і частково випали вікна у профілакторії.
Врятували Масленниковські ялинки, які взяли на себе шахед, а так було б пряме попадання в головний корпус…

 ПОЛІТ ДО МІСЯЦЯ

Вітаю, земляни знову летять до Місяца на ракеті, яка несе прогрес, а не смерть…
Дуже сподіваюся, що в цьому проекті є хайовці і прийде час, і ми почуємо багато цікавого.
Як же погано, що багато ідіотів, які не розуміють, що краще створювати, а не руйнувати…

 ДЕНЬ ДОБРОВОЛЬЦЯ 2026

Саме 14 березня у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Джерело:

https://uinp.gov.ua/