Нова пошта. Частина 2.

https://meduza.io/

23.02.2022 року, 18:00.

Зеленський провів зустріч із найбільшими бізнесменами України.
Він попросив бізнес “підтримати економіку та свої колективи”.
Слідом виступили силовики. Мова Резнікова була схожа на “мотиваційний спіч тренера особистісного зростання”, а Залужний доповів про готовність армії до різних сценаріїв. Він виглядав упевненим, і це заспокоїло деяких бізнесменів, пише “Українська правда”.
Потім заговорив найбагатший українець Рінат Ахметов. На відміну від більшості бізнесменів він виглядав схвильованим.” Я такого Ріната ще не бачив. Він розчервонівся і кілька разів повторив: “Найважливіше — це зберегти наших людей”, — розповіло джерело “Української правди”.
Після зустрічі деякі бізнесмені поспілкувалися з журналістами: вони виглядали спокійними… “Нам тоді ніхто не сказав, що буде повномасштабна війна. Навіть натяку не було!”
Тільки брати Суркіс сказали сусідам по столу, що “о четвертій ранку все почнеться”, але в мікрофон цього не повторили…


В’ячеслав Климов, випускник 2-го факультету 1998 року
Володимир Поперешнюк, випускник 2-го факультету 1998 року

В’ячеслав Климов: Ми готувались до війни, до різних сценаріїв та мали готові плани евакуації зі сходу, план дій на випадок, якщо зникне мобільний зв’язок, інтернет та світло, а також розробляли альтернативні маршрути на випадок руйнування доріг.
Але ми не могли передбачити, що наступ буде не лише зі сходу України, а за всіма напрямками, що 27-28 лютого Ірпінь або Буча вже будуть окуповані і ворог стоятиме на підступах до Києва.
Нові реалії змусили нас шукати альтернативні рішення. На початку війни ми змінювали логістичну модель декілька раз на тиждень та доволі швидко переорієнтувались з поштової компанії на вантажну: почали евакуйовувати бізнеси наших клієнтів і партнерів, перевозили їхнє обладнання та склади в безпечніші регіони країни.
Ми почали доставляти гуманітарну допомогу з усього світу, зокрема від ООН, а також запустили новий вид діяльності — 3PL, тобто надавали бізнесу послуги зберігання, пакування та доставки їхніх товарів. У березні 2022 року завдяки невпинній праці ми почали поступово відновлюватись, а вийти на колишні темпи доставки вдалось менше, ніж за пів року.
Це щоразу нові виклики. Тож ми продовжуємо шукати шляхи їх вирішення. До прикладу, через постійні атаки ворога на українську енергосистему ми зіштовхнулись з перебоями в електропостачанні і з тривалими відключеннями електроенергії. Щоб забезпечити безперебійну роботу відділень, обладнали їх генераторами та Starlinks, а у сортувальних хабах встановлюємо газопоршневі когенераційні установки та сонячні електростанції.
Також цього року ми створили власну паливно-енергетичну компанію Nova Energy, що вже закриває наші паливні потреби. Звісно, що нас також не оминув дефіцит персоналу, тому ми активно наймаємо студентів і відкриваємо вакансії для жінок та чоловіків без досвіду роботи. Крім того, ми запровадили програми адаптації для ветеранів.
Нова пошта завжди була більше, ніж просто швидка доставка. Велика частка наших ресурсів націлена й на підтримку тих, хто цього потребує. Від початку повномасштабного вторгнення ми розширили наш проєкт «Гуманітарна Нова пошта» і перетворили його в окремий напрям. У рамках проєкту благодійні фонди та волонтерські організації можуть відправляти гуманітарні вантажі за рахунок Нової пошти, тобто безкоштовно.
З 2014 року ми доставили 131 тисячу тонн гуманітарної допомоги, понад 3,2 млн відправлень, а до нашої програми доєдналися 2200 благодійних фондів
Багато наших зусиль націлені на захист українців та підтримку захисників. Спільно з благодійним фондом «Повернись живим» ми запускаємо ініціативи на збір коштів для посилення українського ППО, щоб захистити небо. Торік разом з українцями ми зібрали 330 млн гривень для підсилення ППО України і забезпечили їх засобами зв’язку. Зараз збираємо на РЕР і РЕБ, щоб захистити нашу ППО від російських розвідувальних БпЛА.
Крім того, ми регулярно допомагаємо 13-м військовим частинам, де служать від 2 до 8 тисяч захисників. Нова пошта одразу закриває їхні потреби і забезпечує усім: від турнікетів, рацій, автомобільних шин, генераторів — до бензопил, ножів і дронів. Ми розвиваємо власну мережу і сьогодні працюємо у понад 10 000 населених пунктах по всій Україні, включаючи прифронтові міста. Доставляємо туди, куди не доставляють інші поштові оператори.
Ключові втрати та збитки “Нова пошта”:
• Відділення: Зазнали суттєвих пошкоджень або були знищені через ракетні обстріли та обстріли безпілотниками 317 відділень, 70 сортувальних терміналів та депо (у Дніпрі, Миколаєві, Харкові, Чернігові, Херсоні, Одесі, Покровську та інших містах). У Дніпрі та Полтаві приміщення та обладнання терміналів не підлягають відновленню — ми знайшли нові. На окупованих територіях досі залишаються понад 1100 відділень, їхня доля невідома.
• Посилки: Знищено приблизно 130-140 тисяч посилок, що призвело до виплати ~105-134 млн грн компенсацій клієнтам.
• Фінансові збитки: Загальні збитки оцінюються до 3 млрд грн, включаючи втрати активів, компенсації та витрати на підтримку мобілізованих.
• Активи: Збитки від знищених відділень, депо, поштоматів та техніки – близько 800 млн грн.

Все можна придбати, відбудувати і відновити, крім життя. Звісно, що найважчим для нас є втрата колег. З початку повномасштабної війни загинуло 189 новопоштовців. З них — 20 цивільних, а 169 загиблих — це військові, які захищали країну.
Нова пошта завжди підтримує родини загиблих співробітників. Ми надаємо матеріальну допомогу сім’ям та фінансово підтримуємо їхніх дітей. Щомісяця вони отримують 10 000 гривень до досягнення ними повноліття, а також ми надаємо гранти на навчання в будь-якому ВНЗ світу розміром у $12 500. Троє дітей наших загиблих співробітників уже навчаються в університетах за кошти, надані компанією.
Нині 3 788 працівників групи компаній NOVA — мобілізовані. Кожного ми забезпечуємо амуніцією та всіма необхідними речами, а також щомісяця виплачуємо 10 тисяч гривень.

Утім, попри втрати, Нова пошта не зупинилась ні на день під час війни. Ми перебудували свою логістичну модель таким чином, щоб посилки доставлялись безперебійно за будь-яких умов. Ми відновили роботу на звільнених територіях, заходячи туди першими після ЗСУ, і продовжуємо працювати по всій Україні, навіть біля лінії фронту.

Нова пошта об’єднує українців. Першочерговою метою нашого виходу на ринок Європи, зокрема і Польщі, було бажання допомогти українцям, які вимушено покинули Україну, не втратити контакт з рідними на батьківщині.
Ми так і казали: «Розділені кордонами, об’єднані Новою поштою».
Ми пішли за нашими клієнтами, вийшли на ринок ЄС і активно розвиваємось за межами України. Нова пошта працює у 16-ти європейських країнах, ми відкрили 126 відділень та маємо понад 87 000 точок сервісу.
Якщо після нашої перемоги постане багатотомна монографія про силу духу і подвиг українців, Новій пошті буде присвячено чимало героїчних сторінок у ній. Цей досвід уже досліджують — торік команда національного оператора консультувала дослідників Інституту Вільяма Девідсона (WDI) при Мічиганському університеті, авторів навчального кейсу для бізнес-шкіл.

Джерело:

https://meduza.io/

https://www.sestry.eu/

https://www.google.com/

PS: І знову біда…
У пресслужбі «Нової пошти» розповіли, що вночі 13 січня росіяни випустили ракети по інноваційному терміналу в передмісті Харкова.
“Майже повністю знищено вантажний термінал та частково — поштовий. Внаслідок атаки поранено чотирьох колег — трьох співробітників сортувального центру та одного водія партнера-перевізника. Вони перебувають у лікарні під наглядом медиків, їхньому життю нічого не загрожує”, – зазначили в компанії.
Загинули четверо працівників термінала. Це – двоє працівників сортувального центру та два водії партнера-експедитора.
У компанії також наголосили, що з клієнтами, чиї посилки були пошкоджені або знищені через обстріли, зв’яжуться найближчим часом і компенсують їхню вартість.

PPS: Я знала, що буде війна…Не велася на “шашлики”, обіцянки астрологів та екстрасенсів, а готувала адреси притулку родині мого сина з трьома дітками, один із яких аутист і боїться натовпу людей і гучних звуків.
Це був мій колега з академічної структури – Клочко Григорій Іванович, який заздалегідь написав, що у його будинку в Нових Санжарах можна пожити, якщо що.
Це була моя одногрупниця Кривченко/Волошко Лариса, яка на дачі під Вишневим Київської області під час Чорнобиля дала притулок 20 осіб.
Це була знайома чоловіка із Хмельницького Алла Мазур.
Дякувати їм не передякувати.
Так, я знала, що буде війна, але не знала коли почнеться. Але чомусь в 2 ночі 24.02.22 стала пакувати аварійну сумку на прохання сина допомогти евакуювати дітей та написала своїм рідним дівчаткам, що лягаю одягнена… Чому так…
З першим пострілом я вже бігла до машини сина, де сіла шостою в п’яти місцеву машину, сьомою була – 14-та річна кішка.
Поїхали у бік Турбоатому, хоча не знали, що 2-х зупинках від будинку, на кільцевий вже були рашисти.
Мені здавалося, що я їду на дні три, може тиждень – довезу діток, допоможу влаштуватися і повернуся. Ключі від помешкання нікому не залишила.
Але не так сталося як гадалося… А через якийсь час зателефонували сусіди, що вибито вікна, а потім — що заливаю, розтрусило сантехніку.
Зібралася повертатися, а тут невістка в сльози — важким став наш аутист через зміни обстановки, напруженості дорослих.
Згадала про надійного та рукастого приятеля чоловіка за студентством, колегу по 203 кафедрі ХАІ — Чигрина Валентина Семеновича. Він одразу все зрозумів і взявся за опіку моєї квартири.
А ключі? Надіслала Новою поштою. Більше місяця ключі їхали до отримання, але не загубилися і дійшли.
Чигрин В.С., як потім стало відомо, багатьом допомагав у подібних справах та жартома називав себе “комендантом Північної Салтівки”. У нього був розбитий під’їзд зверху до 5-го поверху, знизу квартири пограбували мародері, а ще він був … хворий, але до останнього допомагав усім. Низький тобі, Валентин, уклін, світлої пам’яті та нехай земля буде пухом.
А мої вікна і досі стоять затягнуті Чигриним В.С. плівкою з пивного кіоску…
А що до Нової пошти, то приєднаюся до мемів: Нова Пошта — це ключ від дому!

 БАРАННІКОВ Анатолій, випускник 1- го факультету 1971 року

Частина 5.


КАК — клуб авіаційного конструювання під керівництвом Анатолія Бараннікова виник у ХАІ у 1972 році із однодумців які прагнули літати на своїх планерах .
Сергій Пархоменко, випускник 1-го факультету 1989 року, створив дуже корисний та цікавий Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника)“. А ще Сергій зберіг буклет, присвячений 10 рокам Клубу авіаконструювання, і завдяки цьому ми маємо можливість почути самого Анатолія Бараннікова про літальні апарати КАК.

З буклету:
…Ще у 1972 році група ентузіастів розпочала роботу над створенням простого і надійного літального апарату для масового застосування в самодіяльних технічних колективах. І не було тоді досвіду, часом не вистачало знань. Але запал, натхнення і спрага літати виявилися найбільш благодатним ґрунтом для вміння. Йшли роки, в групу приходили все нові й нові ентузіасти: студенти, молоді співробітники інституту та навіть слухачі підготовчого відділення. Поступово група перетворилася на своєрідний творчий клуб авіаційного конструювання. Це наш КАК — любовно називали його студенти…”

Після того, як у 1975 році піднявся у повітря перший планер БРО — ДПК, Баранніков за словами Наталії Лавровій поставив перед КАКовцями мету: створити просту і надійну машину, придатну для масового навчання пілотажу.

Про Наталію Лаврову…
У ії долі найповніше висловилося те, за що так боровся Баранніков. Ще у школі вона зрозуміла, що без авіації їй просто нецікаво жити. У 1972 році, коли засновники майбутнього клубу тільки приступали до реалізації своєї ідеї, вона приїхала до Харкова вступати в інститут, подала документи на літакобудівний і… провалилася — недобрала одного бала. Варіанти за іншими інститутами вона відкинула і пішла працювати посудомийкою до студентської їдальні, щоб бути зарахованою на вечірній факультет ХАІ. Два роки: в день кухня, а ввечері заняття, КАК. Двічі на тиждень їздила поїздом до Білгородського аероклубу (у Харкові льотного клубу на той момент не було), літала, змагалася і стала першорозрядницею. Потім за відмінне навчання їй дозволено було перейти на денну форму навчання.
Але головним було те, що вона знайшла справжніх друзів і однодумців, які мріяли побудувати “свій літак” і відразу з головою занурилися у справи та турботи клубу.
Працюючи під керівництвом Бараннікова по будівництву “Коршуна”, вона поставила за мету: спроектувати, а потім разом із колегами побудувати швидкісний мотопланер для другого та третього року навчання.
У 1980 році з’явився ХАІ -35 “Ентузіаст”.

З буклету:

НАВЧАЛЬНИЙ МОТОПЛАНЕР “ЕНТУЗІАСТ”
Призначений для будівництва та застосування як навчально-тренувальний мотопланер. Створено в Харківському авіаційному інституті ім. М.Е. Жуковського. Проект мотопланера є дипломною роботою Лаврової Н. Побудований в 1980 році колективом у складі: Сілюков В., Александров С., Хомич А., Москаленко А., Паулаускас В., Галас І., Лоскан В., Ковальов С., Микитенко А., Смілянський І., Цигульська Г., Козлов В. та інші під спільним керівництвом Бараннікова А. О.
Перший безмоторний політ здійснено льотчиком Лаврової Н.Д. 24 серпня 1980 року.


Перший моторний політ здійснено льотчиком Баранніковим А.О. 2 серпня 1981 року.

У випробуванні мотопланера брав участь професійний льотчик-випробувач Хадєєв Р.Г.*
Мотопланер Ентузіас спроектований та побудований з урахуванням досвіду, отриманого при створені та експлуатації мотопланерів типу “Коршун”. Був задуманий як базовий варіант для сімейства мотопланерів цього типу.
Мотопланер “Ентузіаст” дерев’яної конструкції із частковим застосуванням композиційних матеріалів. Оснащенный двигуном 30”, створеним на базі човного мотора “Вихор-30” потужністю 24 квт (30 к.с.).
Побудований в одному екземплярі. Експлуатується у мотопланерній секції ХАІ як тренувальний мотопланер. До кінця 1982 року успішно виконано 40 польотів.
Конструкція мотопланера “Ентузіаст” отримала позитивну оцінку генерального авіаконструктора О.К. Антонова.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОПЛАНЕРА “
Розмах крила,м 10,0
Довжина,м 5,4
Площа крила,кв.м 11,0
Подовження крила 9,1
Профіль крила Р-П-14%
Маса порожнього мотопланера,кг 200
Маса злітна (максімальна),кг 290
Навантаження на крило,кг/кв.м до 26,5
Максимальна швидкість горизонтального польоту,км/год 100
Посадкова швидкість,км/год 60
Мінімальна швидкість зниження,м/сек 1,5
Скоропідйомність,м/сек 2,0
Аеродинамічна якість 14
при швидкості польоту,км/год 70
Довжина пробігу,м 100
Потужність двигуна,квт (к.с.) 23 (30)
при оборотах гвинта, об/хв 5000
Діаметр гвинта/крок гвинта,м 1,05/0,49
Запас палива,л 7,5
Час моторного польоту,хв 40

Лаврова Наталія:
Наш клуб КАК часто дорікали зайвій романтиці. Мовляв у гонитві за гострим и відчуттями ми забуваємо, що авіація — справа дуже серйозна. А здається, захопленість серйозності не перешкода. Взагалі авіація, творчість, романтика — поняття нероздільні. Молодь завжди вабило туди, де як писав Баранніков:
Плещет воздушное море,
Синие ветры поют…
Коли пливеш цим “морем” під хмарами на створених тобою ж крилах, здається — це вінець людського буття. У ці хвилини ти володієш цілим світом. Заради цього варто жити, працювати і навіть трохи ризикувати…

*Льотчик Хадєєв Р.Г. — Хадєєв Равіль Гафієвич, військовий льотчик-випробува 1-го класу, випускник Харківського вищого військово-авіаційного училища льотчиків (ХВВАУЛ) 1966 року, відомий своєю роботою як льотчик-випробувач.

Джерело:
Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника) Сергія Пархоменко.
Журнал “Техника молодежи”, № 4, 1985 г.
Фото — від С. Глущенко.

 ШРУБЕК Євген, випускник 7-го факультету 2010 року


Женя народився 23 лютого 1989 року у Харкові.
Ліцеїст аерокосмічного ліцея ХАІ.

Директорка Ліцею Волкова Н.Д.: Женя Шрубек навчався в 10 і 11 класи Ліцею ХАІ.
Він гарно вчився — хорошист: 8,9,10,11. Любимый предмет — історія.
Талановитий, креативний.
З усіх питань мав свою думку. Був авторитетом у класі. Його цінували за ідеї, швидку реакцію, гумор.

Потім – студент спеціальності «Психологія». Випускник Національного аерокосмічного університету 2010 року. Після ХАІ працював…
Шрубек про Шрубека: “Ушел в ойти случайно, во время универа работал в конторе сначала эникеем, потом админом. Через некоторое время начало бесить то, что я не понимаю буквально о чем говорят наши девелоперы в курилке. Это зацепило, начал разбираться и пошло-поехало, попал в итоге на стажировку в крупную контору, где в итоге и стал работать девом.”

“Ті кого ніколи не забудемо”

https://dev.ua/news/aiti-1677216528

Дмитро Триходько, Lead.NET Developer вGR8 Tech :
Євген Шрубек― Senior.NET Developer в GR8 Tech вже ніколи не вийде на роботу. «Женя був дуже цікавим та харизматичним, зі специфічним почуттям гумору, за яке його всі любили. Був хорошою людиною, з якою було приємно працювати й спілкуватися всій команді, багатьом допомагав по робочим питанням, до нього завжди можна було звернутись за допомогою. Женя — це професіонал, який обожнював складні задачі, нові технології, ніколи не відкидав виклики, які поставали перед ним. Останні місяці перед повномасштабним вторгненням він проживав у Грузії, але 24 лютого почав шукати всі можливості піти на фронт та захищати свій рідний Харків».

Вчорашній айтішник добровольцем став до лав ЗСУ.
Страшна весна 2022 року. Ворог рвався до Харкова. Євген був серед тих, хто ціною власного життя не дав ворогу прорватися до міста з півночі.
Вранці 15 травня 2022 року біля селища Пітомник солдат ЗСУ Євген Шрубек прийняв свій останній бій…

Про це стало відомо лише з часом. Деякий час Євген Шрубек вважався зниклим безвісти. Його шукав батько, молилися і чекали рідні та друзі – як у його улюбленому фільмі «Долгая помолвка» 2004, про який він писав другу: “Там, правда, скорее WW1 это фон для сюжета, но невероятно атмосферный”.

«Батько шукає сина. Шрубека Євгена Олеговича, зниклого у бою біля селища Пітомник Харківської області 15 травня, десь біля 10.00 години.
Останнє повідомлення від нього було 10 травня.
Євгену 33 роки. Зріст 180 см. Особливі прикмети: на тілі багато татуювань фентезійного змісту…»

Солдат Шрубек Євген нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)…

Схиляємо голови:
…”Він жив це життя яскраво та по-справжньому, і віддав його захищаючи всіх нас та свою Батьківщину”.
…”Женька, я не хочу в це вірити… Ти був і назавжди залишишся незабутньою людиною і другом…”
…”Світла, вічна пам’ять нашому Герою, дорогому Жені”.
…”Так, Шрубек был другим . Він був цікавою особистістю, Суспільству такі люди потрібні. Шкода, що його більше немає…”

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://dtf.ru/id164600/comments

https://dev.ua/news/aiti-1677216528

 ПРЕМІЯ ім. М А. МАСЛЕННИКОВА , 2025 рік


П’ятий рік в Аерокосмічному ліцеї ХАІ вручається премія ім. ректора М.А. МАСЛЕННИКОВА найкращим ліцеїстам .
Традиція народилася по ланцюжку Нехорошев Б.Г., випускник ХАІ 1962 року — Воробйов Андрій, випускник ХАІ 2008 р. — директорка ліцею Неоніла Волкова, яка з 1964 р працювала викладачем кафедри хімії і також надзвичайно високо оцінювала діяльність самого мудрого керівника ХАІ.



Ректор Микола Арсенійович Масленников ( 1962 — 1876 роки)…

Найголовніше для нього був студент ХАІ.
Микола Арсенійович
- збудував гуртожитки, щоб студенту було де жити;
- особисто вранці перевіряв буфети- чи є студенту чим поснідати;
- побудував навчальні корпуси, унікальну аеродинамічну трубу, створив обчислюваний центр, щоб студент міг здобувати найсучаснішу освіту;
- був ініціатором та підтримував усе, що сприяло культурному розвитку майбутнього інженера: клуб КВД, де був і театр, і вокал, і танці, і ВІВ народжувалися, як гриби, і команда КВК — найсильніші в місті та може за радянським союзом, якби в головах московських організаторів не було б корупції, студії скульптур і художників;
- дбав про спортивне здоров’я студента — було збудовано басейн і розпочато будівництво манежу;
думав про відпочинок студента — було розпочато будівництво табору відпочинку на березі моря у Рибачьому, Крим.
Слава про ХАІ не знала кордонів і конкурс був величезний під час вступу .
Тому і невипадково народилася ідея у директорки Аерокосмічного ліцею Волкової Н.Д. вручати найкращим ліцеїстам премію імені ректора М.А. Масленникова
в день його народження — 19 грудня.
Чотири роки фінансував премії випускник ХАІ Воробйов Андрій.
У 2025 року естафетну паличку прийняла випускниця ХАІ Олійник Наталія .
Ворота в «Доброта» відчинені — приєднуйтесь випускники ХАІ у заохоченні майбутніх студентів.

В АЕРОКОСМІЧНОМУ ЛІЦЕЇ ХАІ
набув фіналу традиційний конкурс
«КРАЩИЙ УЧЕНЬ РОКУ».

За рішенням Педагогічної ради Аерокосмічного ліцею ХАІ від 9.12.2025р (2025/03)
Грамоти та премії одержать четверо учнів ліцею:

Богдан ГОЛИК — учень 11 класу, Голова ліцейської Громади.

Святослав МИТРОФАНОВ — учень 11 класу.

Ельдар РУСИНОВ — учень 11 класу.

Олександр ШАРАПОВ – учень 11класу.

ГОЛОВНИЙ ГОСТЬ: дочка ректора М.А. Масленникова — Галина Миколаївна.
Вона розповіла про діяльність батька зі створення ХАІ, про його людські якості. Зокрема вона процетувала слова тодішнього міністра освіти СРСР Вячеслава Петровича Єлютіна , які і відображають підсумок діяльності ректора М.А. Масленникова: “ХАІ став найяскравішим діамантом у короні мінвузу СРСР”.

Наприкінці зустрічі директорка ліцею Н.Д. Волкова побажала усім успіху, мирного неба, подякувала ЗСУ та ліцеїстам, які захищають Украину — Андрій Русов, Олег Чорний, а також згадала загиблих ліцеїстів — Євгена Шрубека, Івана Хлопьяник.