ОЛІЙНИК Наталія, 5-й факультет, 1972 рік випуску

Сьогодні 06.06 — День народження сім’ї Олійник!
06.06.71 — Льоша/ 2 фак. + Наташа/ 5 фак.

06.06.25 — Наташа 5 фак. + Анна / донька / 6 фак. + Антон / син / 2 фак. + Ірина / онука/ 7 фак. + Альоша / онук/ + Василь / онук/ + Олеся / онука/ + Алексія / правнучка + Лукас / правнук.

А свахою нашої родини був КВВ (КВН) ХАІ 70-х.

Мабуть тому й народилася у мене ідея зібрати команду та записати спогади на честь 50 років виступу команди на всесоюзній тоді сцені у Москві та Ленінграді.
Ох, нелегка це була робота:
• треба було всіх розшукати;
• з усіма переговорити та включити хвилю спогадів;
• хтось відразу погоджувався, когось треба було умовити, промотувати;
• треба було з усіма узгодити час збору;
• треба було отримати згоду ректора Нечипорука М.В. на надання для зйомок сцени з роялем, як хотів головний музикант команди Сергій Гарбуз;
• треба було домовитися з операторами у потрібний час бути з апаратурою у ХАІ…
А зараз переходжу до “дякую”.
Нечипорук М.В. підтримав, і став нас опікувати Ружинский С.І. Не було такого прохання, на яке б він не сказав “так” — і заїхали хлопці на територію, і сцена з роялем була наша, і оператори, і всі, хто забезпечував світло, звук були на місці. І все це, коли, як Пилип з конопель, виліз коронавірус і ВУЗ був закритий на карантин.
Керував зйомкою Александр Кушнаренко — дякувати не передякувати.
Окреме “дякую” для операторів — і Сергій Глущенко, і Олексій Лінник наперед далі мені свою згоду.
І хоча я на фінальному етапі застрягла на карантині за кордоном, завдяки технарям усього світу — дякувати їм, вирішувала усі питання по телефону.
Як же я хвилювалася і тримала кулачки, поки не зателефонував надійний Анатолий Артеменко і не доповів, що все пройшло ОК.
Також дякую Артеменко, що розшукав Аркадия Инина, який був у нас сценаристом, і вмовив його на відео.
Такою є історія найцікавішого ролика про КВВ (КВН) ХАІ 70- , який потім створив неперевершений Александр Кушнаренко

Дякую усій команді, що підтримали мою ідею!
Дякую всім, хто поміг ідею реалізувати!
ХАІ — ЦЕ МИ!

 ХАІ ДОПОМАГАЄ !

Національний аерокосмічний університет «ХАІ»

4 червня 2025 | Харків Беседін Андрій — начальник міської військової адміністрації м. Куп’янск

Понад 8000 мешканців Купʼянської громади через військову агресію росіі були змушені залишити домівки й наразі мешкають в місті Харків та області. Значна їх частина оселилася в гуртожитках Національного аерокосмічного університету “ХАІ”
Зустрівся з ректором ХАІ . Обговорили поточні питання, подякував за допомогу та підтримку купʼянчан. На знак поваги передав прапор нескореного Купʼянська, підписаний Захисниками міста.
Працюємо разом для людей та Перемоги!

 СЛАВА ЗСУ!

Я маю думку, що вся Україна у захваті від спецоперації «Павутина», в результаті якої СБУ вразила 41 літак стратегічної авіації рф.
Півроку року готувати і ніякої інформації не випивло!
Це якась фантастика — спочатку переправить до росії дрони, потім — мобільні дерев’яні будиночки, заховати під дах будиночків дрони і відправити на вантажних авто в потрібні міста. А потім ще більш вражающе — у нужний час дахи будинків дистанційне відкрили і дрони полетіли вражати російські бомбардувальники.
Слава ЗСУ!
Прийде час і ми дізнаємося, що серед працівників В.Малюка, які готували цю фантастичну спецоперацію , були і хайовці, бо дипломи ХАІ — не за гроші, це за справжнє навчання, бо ХАІ — це найкращі фахівці!

 З ДНЕМ ХАІ!!! 95 років!

ХАІ в усі часи
Сьогодні — День ХАІ!
І де б ми не були, ким би не стали — ми завжди будемо хайовцями.
Бо ХАІ — це не лише про знання. Це про друзів. Про стан душі.
Наш ХАІ пройшов крізь десятиліття і страшні випробування.
І в кожному з нас — частинка його сили, гумору, стійкості.
Пишаймося тим, що були, є і будемо частиною великої родини ХАІ!
Зі святом, рідний ХАІ!
Зі святом, хайовці всіх поколінь!

Капітан легендарних «Людей в білому», один із засновників національного проєкту «Ліга Сміху», волонтер, выпускник 1-го факультету 1987 року Андрій ЧИВУРИН.

 АРТЕМЕНКО Анатолій, 2-ой факультет, 1971 рік випуска

 

   Початок війни ми зустріли у Верхньому Салтові в приміському будинку доньки і в перший же день опинилися на окупованій території, де пробули 2,5 місяці. Виїхати у Харків не було можливості. Салтівська траса обстрілювалася, вздовж траси – розбиті автівки та тіла загиблих. А у нас канонада і вдень, і вночі. А я ще примудрився звалитися там з ковідом. В аптеках – нічого, навіть зеленку не купиш. Ковід випав дуже тяжкий, але завдяки турботі дружини та сусідам, в яких знайшлися антибіотики, не віддав кінці.

Донька з зятем прорахували логістику, купили нам квитки , і ми через Білгород — москву — Сочі — Єреван — Відень добралися до них в Чехію.

А через два дні після нашого від’їзду саме в ту частину будинку, в якій ми жили, прилетіло… То наш ангел-охоронець нас зберіг.

Поки ми були в окупації померла моя мама в пансіонаті Богодухова. Не встиг до неї. Прожила достойне життя, а померла з почуттям, що вона самотня. Так що у мене до них великий особистий рахунок.
Ще орки забрали моє авто Фольксваген, пестуване не для цих бандитів

Тепер ми в Шотландії, дружній країні, яка створює всі можливі умови та допомогу українцям. В тому разі і по сіткам (приміщення, закупівля сіток та тканини, донати на посилки для військових).

Це дуже підтримує. Завдяки шотландським друзям ми маємо можливість допомагати ЗСУ.

Зараз ми вже сплели та відправили на фронт 47 маскувальних сіток загальною площею 1355 кв. м.

Серед біженців є таки , що вражають. Так українська родина з Миколаєва — пенсіонери Лариса та Володимир — активні плетуни, їх онучка Леся допомагає їм плести сітки у вільний від навчання час, донька Інесса — активний волонтер, а зять і син — у лавах ЗСУ з перших днів.

На таких сім’ях стоїть Україна!

ДОПОВНЕННЯ ВІД Н.ОЛІЙНИК.
Тільки в казці усе швидко і добре, а у справах…
З листування.
29.01.24.
Є питання, може щось порадиш. Тут можна організувати кілька пенсіонерів, які мають вільний час і бажання принести посильну користь ЗСУ.
Може твої захисники щось підкажуть.
З часом преребування тут все важче відчувати себе марним.
Якщо є якась порада — буду дуже вдячний.
31.01.24.
Я вивчив ситуацію і зробив висновок, що нажаль, тут плести сітки нераціонально: дуже дорога оренда приміщень, проблемно знайти людей, бо життя дороге і усі намагаются підробляти, треба кошти для придбання матеріалів, а своїх не вистачить.
Поки що спадає на думку лише участь — перераховувати посильні кошти виробникам в Україні.
13.02.24.
Здається з сітками виходить: налаштував контакт з шотландськими українцями з Едінбургу та Глазго, які вже плетуть, домовився з міською радою про приміщення, замовив рами та знайшов молоду лідерку, яка буде менеджувати, знайшли постачальників сіток для основи.
Здається справа пішла!
14.02.24.
А ще я шукаю адреси війскових або надійних волонтерів, якім надсилати сітки та інше. Сподіваюся з допомогою спільноти та шотландців збирати корисні посилки.
19.03.24.
Вітаю. Сьогодні запустили верстат для порізки спанбонду на стрічки.
03.04.24.
Сьогодні відправили нашу першу сітку на фронт!
Вже на підході друга.
Працюємо!
25.05.25.
Ми вже сплели та відправили на фронт 47 сіток загальною площею 1355 кв.м.