СОРОКОВИНИ

Народився 17.03.1943.
Виховувався мамою і вітчимом в шахтарському місті Красний луч.
Після закінчення середньої школи разом з друзями приїхав поступати до ХАІ. Не пройшов по конкурсу. Потрапив до армії. Служив в ракетних військах .
В 1966 році знов приїхав поступати в ХАІ. Поступив на радіотехнічний факультет спеціальність 0624.
Був незмінним старостою групи 510.
Користувався авторитетом і повагою у товаришів.
Був розподілений на підприємство в Київ, де відпрацював два роки. Потім повернувся до Кр.Луча, де і працював до самої пенсії за фахом.
Жилося непросто, був патріотом України.
Одружений, має доньку.

Гончар Валентина:
Володя був справжнім старостою.
Він був старшим і добре розумів значення слова «відповідальність», і він відповідав за нас.

Олійник Наталія:
Сесію другого курсу складала поспіхом — Кулик Толя пізно покликав у будзагін до Тюмені — нахапала трійок.
Все, що заробила в будзагоні, віддала мамі, а потім позичала гроші у одногрупника Корольова — стипендії не було.
Пішли з Ларкою Багровою на підробіток у закриту лабораторію інженерного корпусу.
А Володя нишком сходив до профкому факультету і попросив за мене…

Печаль печальна …
Світла память …

Професор Юрій Кулешов (Yuriy Kuleshov) — всесвітньо відомий учений-кліматолог, експерт у галузі супутникового дистанційного зондування Землі, метеорології та систем раннього попередження про стихійні лиха.
Нині він працює науковим керівником проєктів Ініціативи щодо ризиків клімату та систем раннього попередження (CREWS) в Австралійському бюро метеорології (Bureau of Meteorology), а також є ад’юнкт-професором Школи наук у Мельбурнському королівському технологічному інституті (RMIT University).
У 1999 році професор Кулешов заснував Міжнародну ініціативу «Зміна клімату та тропічні циклони Південної півкулі» — об’єднання оперативних, академічних та дослідницьких організацій із країн Азії та Океанії. Він очолює це надзвичайно успішне новаторське дослідження тропічних циклонів у південній частині Індійського та Тихого океанів уже понад два десятиліття.
Професор Кулешов також є співзасновником дослідницького центру SPACE (Супутникове позиціонування для вивчення атмосфери, клімату та довкілля), створеного в Мельбурнському королівському технологічному університеті (університет RMIT) у 2010 році. Він забезпечує центр SPACE перспективними стратегічними рекомендаціями щодо проведення досліджень для розробки нових космічних та геопросторових технологій.
Понад 20 років професор Кулешов активно бере участь у різних експертних групах та комітетах Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) при ООН, керує міжнародними програмами адаптації до зміни клімату. Під його керівництвом було розроблено спеціалізовані кліматичні інструменти та моделі сезонного прогнозування для малих острівних держав (таких як Самоа, Тонга, Вануату та Папуа — Нова Гвінея), що значно підвищило їхню готовність до природних катастроф.

Професор Юрій Кулешов став першим австралійським ученим, обраним почесним членом Товариства наук про Землю Азії та Океанії (AOGS).
Результати досліджень професора Кулешова опубліковані у понад 100 книгах, розділах книг та рецензованих публікаціях у наукових журналах, а також представлені у понад 200 доповідях на конференціях. Два австралійські стандарти — «Блискавкозахист» та «Вітрові впливи» — були розроблені на основі вагомого внеску його досліджень.
Джерело:

https://www.asiaoceania.org/

https://www.omicsonline.org/

Дмитро до ХАІ вступав двічі.
Перший раз після закінчення 10 класу в 1955 р. Але навчаючись у ХАІ, мріяв про море і намагався через військкомат потрапити до військово-морського училища.
У 1957 році мрії Дмитра судилося здійснитися – його направили до військово-морського училища, і він уперше побачив море. Вже заповнюючи запитальник зустрічі вихованців інженерних факультетів ЧВВМУ (Чорноморське вище військово-морське училище ) ім. П.С. Нахімова у 1982 р. унікального набору 1957 р., він написав таку відповідь на запитання про нездійснене бажання: «Служити у флоті або хоча б флоту», тому що на 3-му курсі училища захворів на запалення легень, був списаний із плавскладу на берег і потрапив до Ростовського вищого артилерійського інженерного училища ім. Маршала Нєдєліна М.І.
А в 1961 році доля привела його на 4-й курс ХАІ, який він закінчив у 1964 р. з «червоним дипломом» і був залишений на роботу в інституті.
1964 – 1967 рр. – інженер та завідувач лабораторії теплових процесів ракетних двигунів.
Будзагонівці знають Діму Трунова як керівника студентських будівельних загонів на Цілині у 1964 р., а в 1965 р. як начальника республіканського штабу при ЦК ЛКСМУ студзагонів України та Молдавії чисельністю до 10 000 осіб.

1967 – 1969 рр. – аспірант ХАІ, автор винаходу та розробки нового технологічного процесу з виготовлення головної частини ракет. Захистив кандидатську дисертацію, став кандидатом технічних наук.
1969 – 1974 рр. – викладач кафедри теорії ракетних двигунів, керівник ударного комсомольського будівництва, потім проректор з фінансово-господарської діяльності ХАІ.
За час роботи було побудовано близько 20 нових навчальних корпусів, лабораторій та гуртожитків, базу відпочинку в Рибачому (Крим), надзвукову аеродинамічну трубу (другу в Радянському Союзі).
1974 – 1981 рр. – старший викладач кафедри виробництва двигунів літальних апаратів.
Через незгоду зі зняттям з посади ректора інституту М.А. Масленникова, у 1981 р. змушений був піти з ХАІ…
Дмитро Миронович був один із двох, хто проголосував проти рішення про зняття М.А. Масленникова з посади ректора. А потім написав заяву до вищих інстанцій, де підкреслював, що «всі перевірки, проведені комісіями обкому КПУ, КРУ, показали, що немає в основі цих порушень чиєїсь особистої користі, наживи, рвацтва», і “готовий до відповідальності за будівництво інституту, за все, що в ньому робилося і робиться, як помічник і однодумець ректора – його проректор з фінансово-господарської діяльності та капітального будівництва”.
І знову ж таки відповідь із запитальника вихованців ЧВВМУ: «Ні про що не шкодую! Сповідую і пишаюся заповідями “Яшки Помідора” (Гончарова Якова Якимовича): ніколи не зраджувати своїм правильним принципам та переконанням. І я ніколи їх не зраджував».

ПАМ’ЯТАЄМО, ПИШАЄМОСЯ!!!
Сьогодні 90 років від дня народження!
Світла пам’ять…

ДЯКУЮ хайовцю ГЛУЩЕНКУ Сергію за оновлені фотографії.

• Статус: Доцент кафедри інженерії програмного забезпечення ХАІ.
• Діяльність у ХАІ: Пішов стопами батька і все життя присвятив рідному інституту. Студенти та колеги знали його як неймовірно доброго, інтелігентного та відданого своїй справі викладача.
Навесні 2022 року, попри масовані обстріли Харкова, він пішки ходив до університету, щоб проводити онлайн-заняття.
• Трагедія: Життя Геннадія Дмитровича трагічно обірвалося 24 липня 2026 року. У віці 65 років він загинув на трасі поблизу П’ятихаток під Харковом внаслідок удару російського FPV-дрона на оптоволокні.

Батько: Дмитро Федорович Симбірський

• Статус: Відомий радянський та український учений, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії СРСР.
• Діяльність у ХАІ: Багато років очолював кафедру 203 «Двигуни авіаційних літальних апаратів».

• Спеціалізація: Був видатним фахівцем у галузі термоміцності, діагностики стану та температурних режимів газотурбінних двигунів (ГТД). Під його керівництвом зросли покоління авіаційних інженерів.
• Пам’ять: Помер у віці 90 років у лютому 2024 року.

Мати: Леся Міновна Симбірська

• Статус: Радянський і український науковець, кандидат технічних наук, фахівець у галузі дорожньо-будівельних машин, інформаційних систем та технологій.
• Походження та переїзд: Родом із Києва (у дівоцтві або за документами згадується як киянка). Наприкінці 1958 року переїхала до чоловіка в Харків.
• Спеціалізація: Будівельні та дорожні машини, дослідження важкої спеціальної техніки та механізмів її повороту.
• Викладацька діяльність: Сімбірська активно брала участь у масштабному впровадженні перших обчислювальних засобів у навчальний процес ХАДІ. Кандидат технічних наук Леся Мінівна Сімбірська стояла біля витоків створення кафедри автоматики в Харківському автомобільно-дорожньому інституті.
• Оточення: Колеги та друзі родини згадували Лесю Мінівну як неймовірно начитану, інтелігентну та гостинну людину, яка збирала навколо себе творчу та наукову інтелігенцію Харкова. Вона вільно володіла українською мовою та трепетно ставилася до культури.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

Студент 3-го курсу спеціальності «Прикладна лінгвістика» у 2019-2020 році ФУРНІЧЕНКО Ігор був першим студентом спеціальності, який створив повну англомовну версію екскурсії територією ХАІ (текстовий варіант), що знайомить іноземних студентів та гостей Університету з історією створення та розвитку нашого Університету.
«Для того, щоб розробити екскурсію, мені довелося переглянути різні джерела і простежити історію нашого Університету від самого моменту його заснування і до сучасності. Після усієї виконаної роботи я можу з упевненістю сказати, що закордонні гості зможуть навіть за короткий термін свого візиту до ХАІ полюбити Університет так, як любимо його ми – студенти. Адже ХАІ це не просто університет, а певною мірою спосіб життя. Я задоволений тим, що у мене з’явилася можливість доторкнутися до довголітньої історії справжнього наукового братства, що прагне в небо!»
Розумний, зважений, улюбленць курсу: «Він тихий хлопець був, не летіли іскри, як ото буває, але такий теплий-теплий».
Батько — учасник бойових дій, інвалід АТО.
Мами немає.
Свій диплом він отримав у 2023 році і пішов добровольцем захищати Україну.

У листопаді 2023 – виконуючи бойове завдання, він зник без вісті на Куп’янському напрямку.

Від одногрупника: «Добрий день, зник безвісти.  Але хлопці з бригади кажуть, що навряд чи вижив. Вже багато часу пройшло, то надії все менше і менше…»

Але диво буває…

Пишаємося, молимося та чекаємо на тебе, Ігорю!
Янгола-охоронця з величезними крилами тобі, Ігорю!

КЛЯТА ВІЙНА…

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://k703.khai.edu/