Народився у Харкові 16 листопада 1990 року.
Навчався у харківській школі № 98.
Потім — з 2007 року — четвертий факультет ХАІ, спеціальність «Нетрадиційні джерела енергії».
З початком великої війни на своїй сторінці він напише лише одне речення: «Коли всі говорили, що ти розгильдяй, але ти не утік».
Як справжній харків’янин, він з першого дня бився за своє рідне місто. Бився за Україну.
І він врятував Харків… ціною власного життя.
13 червня 2022 року під селищем Пітомник Павло Рожков прийняв свій останній бій.
За місяць до цього там поліг у бою ще один хайовець — Євген Шрубек.
Маленьке селище Пітомник, на півночі Харкова…
205 жителів перед великою війною…
І десятки імен героїв, які стояли на смерть за свою, Богом дану землю…
Про одногрупника напише керівник оркестру ХАІ Артем Слободянюк: «Паша Рожков… Завжди товариський та веселий, справжня душа компанії. Хоч сам і був харківʼянином, все одно не пропускав жодних посиденьок у гуртожитку з друзями.
Хайовська “вісімка” стала настільки рідною, що Паша навіть відгуляв катання на тазиках за всіма традиціями зі своєю групою, хоч і отримував диплом про вищу освіту вже в іншому місці.
Видатний спортсмен — про це свідчать численні нагороди та звання майстра спорту з тхеквондо, яким він займався з дитинства у відомій секції на “Тракторах”…»
У Харківській області передали нагороди сім’ям 23 загиблих під час російської війни. Нагороди загиблих героїв передав начальник ХОТЦК полковник Володимир Арап: “Всім нам важко переносити ці непоправні втрати найкращих патріотів України…”
Нагороду (посмертно отримав) і Павло Рожков — солдат , стрілець 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти.
Орден “За мужність” III ступеню.
Настоятель храму Іоанна Богослова Віктор Маринчак подякував родинам загиблих, які своєю смертю зупинили пітьму та просив їх намагатися жити далі заради життя та пам’яті…
… У другому залі бара у Київі BarmanDictat, в «палярне», у напівтемряві висять портрети воїнів, які загинули у російське українській війні. До цього кожен із них працював барменом чи сомельє у різних куточках України. Під портретами колекція іграшкових солдатиків, яка, за словами співвласника бару Кирила Кислякова розрослася сама собою.
Крім того в барі є окремий столик з табличкою “резерв назавжди” — ще один спосіб віддати шану воїнам за їх боротьбу проти країни-терориста. На стінах — плакати на військову тематику, портрет колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного з шевронами та наклейками, подарованими військовими. Кожен елемент ніби каже — ми пам’ятаємо та вдячні.
“BarmanDictat — це спеціфічний бар, але він, як і кожна організація чи підприємство, має свою місію. В нас ця місія — представницька. Ми той бар, де святкується День бармена, грає на гітарі держсекретар США, де знімають рекламу світові алкогольні бренди чи фільми міжнародні компанії, пише інтерв’ю Стівен Фрайб. Ми розуміємо цю представницьку функцію. Ми живемо не у вакуумі, а тут і зараз, і в нашій країні йде війна. Якоїсь миті ці хлопці зрозуміли, що їхнє місце там, на фронті, вирішили нас обороняти і підтримувати. Якби ці хлопці не загинули, тут би сиділи москалі… Це важливо усвідомити, як і те, що забувати про їхній подвиг ми не маємо права”, — каже Кирило Кисляков.
У цьому барі висить і портрет хайовця Рожкова Павла.
Аліна Ловчиновська: “Життя робить дуже боляче… Дурні соцмережі шлють нагадування — тебе привітати з днем народження… Вітаю, Друже Паша…Навіки в строю”.
КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!
Джерело:
https://khai.edu/ua/news/
https://2day.kh.ua/
https://nv.ua/food/eat/
