Частина 3. Мотопланер ХАІ-29 “Коршун”

КАК — клуб авіаційного конструювання під керівництвом Анатолія Бараннікова виник у ХАІ у 1972 році із однодумців які прагнули літати на своїх планерах .
Сергій Пархоменко, випускник 1-го факультету 1989 року, створив дуже корисний та цікавий Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника)“. А ще Сергій зберіг буклет, присвячений 10 рокам Клубу авіаконструювання, і завдяки цьому ми маємо можливість почути самого Анатолія Бараннікова про літальні апарати КАК.

З буклету:
“…Ще у 1972 році група ентузіастів розпочала роботу над створенням простого і надійного літального апарату для масового застосування в самодіяльних технічних колективах. І не було тоді досвіду, часом не вистачало знань. Але запал, натхнення і спрага літати виявилися найбільш благодатним ґрунтом для вміння. Йшли роки, в групу приходили все нові й нові ентузіасти: студенти, молоді співробітники інституту та навіть слухачі підготовчого відділення. Поступово група перетворилася на своєрідний творчий клуб авіаційного
конструювання. Це наш КАК — любовно називали його студенти…”

Після того, як у 1975 році піднявся у повітря перший планер БРО — ДПК, Баранніков поставив перед КАКовцями мету: створити просту і надійну машину, придатну для масового навчання пілотажу.
У клубі сформували кілька бригад, між іншим й бригаду по двигунам, засіли за розрахунки та креслення…
Через 2 роки новий апарат КАК ХАІ- 29 “Коршун” піднявся в повітря.
Авторський колектив: Сілюков В., Александров С., Лаврова Н., Черкес С., Бондарь В., Незнанова Т.
Керівник колективу — Баранніков А.
Мотопланер “Коршун” спроектований в 1976 році. Побудований в 1976 році. Першій політ здійснено 19 липня 1977 року. Льотчик -випробувач — Баранніков А.О.

Мотопланер оснащений одноциліндровим двигуном “Колібрі-350“ потужністю 11 квт (15 к.с.) з охолодженням, спеціально побудованим для мотопланера “Коршун”. Двигун дозволяє здійснювати самостійний зліт, набір висоти і значною мірою компенсує недолік аеродинамічної якості планера при ширянні в слабких висхідних потоках. За відсутності висхідних потоків мотопланер набирає висоту 500 метрів із запасом палива всього 2 літри і нормально виконує польоти з пілотами вагою від 50 до 90 кг.
Мотопланер стійкий у польоті, тенденцій до звалювання на крило немає. У техніці пілотування простий та надійний.
Конструкція планера цільнодерев’яна, що у поєднанні з моноблочною конструкцією центральній пілотної частини фюзеляжу забезпечує його високу ремонтоспроможність у польових умовах.
Пілотська кабіна обладнана приладами.
Був побудований варіант мотопланера “Коршун” з двигуном водяного охолодження на базі мотора човна “Москва-30”. Скоропідйомність цього варіанта зросла, проте знизилися його експлуатаційні характеристики у польових умовах.
Збудовано 2 екземпляри, які застосовувалися у мотопланерній секції Харківського авіаційного інституту в період 1977 — 80 роках.
На першому екземплярі мотопланера “Коршун” пройшли програму початкової льотної підготовки 13 осіб, загальний наліт при цьому становив 47 годин.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОПЛАНЕРА “КОРШУН” з двигуном “Кoлібрі-350”

Розмах крила, м 8,0
Довжина, м 5,4
Висота (у лінії польоту), м 2,0
Площа крила, кв. м 10,9
Подовження крила 5,8
Профіль крила Р-П-14%
Маса порожнього мотопланера, кг 120
Маса злітна (пілот 70 кг), кг 190
Навантаження на крило, кг/кв.м до 19,2
Швидкість відриву, км/год 50
Посадкова швидкість, км/год 50
Максимальна швидкість горизонтального польоту, км/год 75
Максимально допустима швидкість польоту, км/год 130
Мінімальна швидкість зниження , м/сек 1,7
Скоропідйомність, м/сек 0,8
Аеродінамічна якість 9
Довжина розбігу, м 85 -100
Довжина пробігу, м 60
Потужність двигуна, квт (к.с.) 11 (15)
при оборотах гвинта, об/хв 4200
Діаметр гвинта/крок гвинта, м/м 0,98/0,52
Запас палива, л 2
Час моторного польоту, хв 15

Джерело:
Тelegram — канал “СКБ ХАИ (история, техника) Сергія Пархоменко
Журнал “Техника молодежи”, № 4, 1985 г.
Фото — С. Глущенко

З першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну харків’янка Ліліана Семенюта розвішувала біля метро «добрі новини». Короткі записи на папері в клітинку: «Харків живий» або «Незабаром весна». Вона продовжує це робити і зараз, а ще збирає листи від харків’ян в евакуації, переселенців та іноземців.

Перше повідомлення на кав’ярні біля станції метро «Пушкінська» Ліліана повісила 24 лютого.
«24-го я повісила «Харків живий, до весни залишилось 5 днів». Гарна новина ніяка більше в голову не приходила», — згадує Семенюта.
Я відчувала, що це так недоречно, так соромно, це так якось незвично»
«Усюди всі носяться: діти, валізи, сіль, сірники, цукор. А тут я з гарними новинами. І перший час я їх розвішувала так, щоб ніхто не бачив», — говорить харків’янка.
Люди, які бачили оголошення, дивувалися, згадує Ліліана: «Проходить жінка, подивилася. Каже: так, зламані духом програли. А коли хтось не зламаний, то він переможець. Думаю, дійсно!»
«Добрі новини» Ліліана робила 100 днів, допоки хтось не повісив на вікні з її оголошеннями лист підтримки: «Напиши і залиш тут лист підтримки любому Харкову».

«І ніхто не писав. Думаю, невже нікому не треба? А потім приходжу — клас. Харків не здається», — говорить Семенюта
Після того, як Ліліана написала, що збирає листи у соцмережах, люди почали писати. Так з’явився лист від японця, який приїхав у місто як волонтер. Пишуть переселенці.
Ось один з листів: «Місто народження, безтурботності, мого дитинства, юності та зрілості. Моїх найтепліших мрій та спогадів. У цей непростий для тебе час ти не на самоті. Я з тобою своїми думками, молитвами і серцем».
Ліліана каже: робить це перш за все для себе, щоб відволіктися. Друга причина: дати харків’янам позитив.
«Для мене важливо, щоб були гарні новини. Щоб людина розуміла, що є надія. Щоб людина розуміла, що вона не одна»

«Люди заборонили собі радіти. Не забороняйте! Коли ви забороняєте собі радіти, перемагають рашисти», — каже жінка.
Ліліана продовжує збирати листи для Харкова і зараз. Хоче, щоб їх було багато. І шукає закрите приміщення для розміщення листівок, щоб вони не вигорали на сонці, не намокали під дощем і усі охочі могли залишити свого листа.
Є лист для Харкова і від моєї правнучки Алексії з Берліна. Вона накрила Харків веселкою, яка не пропускає жодних снарядів.

А я маю думку, що прийде час і ці “добрі новини” буде видано окремим альбомом. І буде цей альбом безцінним спогадом. Готова допомогти Ліліан у цій добрій справі.

Джерело:

https://suspilne.media/

Сьогодні у День Захисників та Захисниць в ХАІ вшанували пам’ять тих, хто віддав найдорожче — своє життя — за свободу й мирне небо України.
Керівництво університету, декани, викладачі, співробітники та студенти зібралися разом, аби схилити голови перед тими, кого забрала ця клята війна.

На сьогодні їх 71… Старшому було 65 років, а наймолодшому — Дані Запішному, всього сім… Його сестричці Діані — 12…
Сьогодні вони всі моляться за нас з небес, а благословенна пам’ять про них назавжди залишиться в серцях поколінь…
Світла пам’ять, низький уклін… І наша молитва….

Alexandr Kushnarenko
Дуже щемливе фото… Коли підносили квіти, бачив як тихо віталися і посміхалися своїм друзям… Емоції важко передати…

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

НА ЗГАДКУ ЛЕЛЬКИ — роковини


З Лелькою — Ольгой Кудряковой ми були разом в будзагоні “ХАI-67” — штукатурили 2-й поверх 8-го гуртожитку, розкидали гравій на даху, працювали на 13-ому цегельному заводі, щоб ХАІ отримував цеглу.
Потім в одній кімнаті 5-го гуртожитку мешкали до випуску.
Лелька приїхала в ХАІ з міста Жданів (Маріуполь). Ростила її опікуна -  мамина фронтова подруга, яка працювала листоношею.
У 2007 року Лелька з онуками приїхала до нас у Феодосію.
До приїзду Лельки що-ранок в нас починалося з риторичного питання чоловіка: А правда, що у Феодосії є море? Ми вже не перший рік переводили відпускні дні та гроші в ремонт будинку, що дістався у спадок .
Приїхала Лелька і почалося “літо це маленьке життя”.
Пляж і море це мало…
Генуезька фортеця, галерея Айвазовського, музей Гріна, відкриття готелю “Пурпурові вітрила” з вечерею під саксофон, конкурс малюнків на асфальті на День міста, відвідування флагмана Військово-Морських сил України фрегата “Гетьман Сагайдачний” на День Військово-Морського флоту , похід на Коктебель стежкою Волошина по горах, що ніби зійшли з акварелі Максиміліана…