Хлопець з міста Сватове, що на Луганщині.
З дитинства настільки обожнював книги та спорт, що в міській бібліотеці Вадима називали «почесним гостем», а зал важкої атлетики був для нього другим домом. Бажав стати спортсменом, тому після школи навчання у Харківському вищому училищі фізичної культури та спорту.
Але не судилося – зашкодила травма коліна.
Тоді Вадим вибрав небо, став студентом факультету Літакобудування. Усміхнений, веселий – таким він залишився на фото, таким його знали в ХАІ, таким його знали друзі. А ще вони знали, що Вадим Бережний – це відвертість і активна життєва позиція.
Саме такі люди на світанку 24 лютого першими стали в черги до військкоматів.

Бережний Вадим Сергійович «Канада»
Кислівка на Харківщині стала місцем його останнього бою, але не кінцем його історії. Відвага «Канадця» живе в нашій памʼяті й у нашій непохитності. Загинув під час вогневого контакту з ворогом 11.10.2022
Було йому 22 …

obiymy_yangola
Вони боролись до останнього подиху. Вони викарбували своє імʼя на сторінках історії своїми вчинками. Герої живуть принципами та метою — захищати рідні землі, ми ніколи не забудемо їхнього Чину.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.instagram.com/p/DPqE0tMCPZQ/

У ніч на 28.05.2006 року у моє рідне місто Феодосія прибуло судно «Advantage» з будівельними матеріалами і спецтехнікою Північноатлантичного альянсу, а також з військовими спеціалістами США.
Відповідно до планів міжнародного військового співробітництва між Україною та США на 17 червня 2006 року планувалося провести україно-американські миротворчі навчання «Sea Breeze», які, починаючи з 1997-го року щорічно проводилися на території України згідно з «Меморандумом про взаєморозуміння та співробітництво з питань оборони та військових відносин» між Міноборони США і Міноборони України від 1993-го року.
Але… під керівництвом Натальї Вітренко та її Прогресивна соціалістична партія України натовп активісток, що понаїхали до Криму замість татар за доходами з курортників, почали блокування порту та розвантаження американського судна на радість керівництва сусідньої північно-східної держави.
Військови США не наважилися протистояти цьому натовпу і судно «Advantage» покинуло порт…

04.04.2014 року українські військові під командуванням полковника Юлія Мамчура вийшли назустріч озброєним російським окупантам, що блокували аеродром Бельбек та дорогу до військової частини А4515. Українські герої співали гімн, тримаючи в руках бойовий прапор своєї бригади та прапор України. Російські загарбники, намагаючись залякати українських захисників, відкрили вогонь у повітря, але воїни продовжили рух… Мамчур високий і впевнений, йшов попереду, наче капітан корабля в шторм, надихаючи підлеглих не здаватися.
Єдиним їх захистом на всіх був хрестик від матері Ю.Мамчура — сімейна реліквія.

Цей хрестик тоді врятував і майбутнього хайовця Олесандра Бойко, який не зрадив Україну і залишився вірним присязі.

Олександр народився 29 квітня 1995 року у Слов’янську.
Навчався у школах № 15 та № 5.
У 2011 році вступив до Слов’янського коледжу транспортної інфраструктури, у 2015 ㅡ до Національного авіаційного університету імені М. Є. Жуковського у місті Харків до факультету Літакобудування.
У грудні 2013 року 18-річний Олександр пішов на військову службу за контрактом, служив у Севастополі.
Після виходу військових з Криму Олександр продовжив захищати незалежність і територіальну цілісність України, служив старшим механіком інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 204-ї бригади тактичної авіації.

За період військової служби отримав низку державних та відомчих нагород, включаючи відзнаки “За воїнську доблесть”, “10 років Повітряним силам ЗСУ” та “За зразкову службу”.

“9 вересня 2023 року 28-річний молодший сержант Олександр Бойко загинув під час виконання бойового завдання на аеродромі в місті Миколаїв внаслідок ракетного обстрілу російськими військами.
Військовослужбовця посмертно відзначено орденом “За мужність ІІІ ступеня”, Комбатанським хрестом” та “Хрестом доблесті”
Поховано героя на Північному кладовищі у рідному Слов’янську.

“Рідні та близькі пригадують Олександра як надзвичайно світлу та доброзичливу людину, справжнього патріота, для якого його побратими були справжньою родиною. У Слов’янську у Героя залишились батьки та старший брат. Без батька буде зростати його 5-річна донька — написав мер Слов’янська.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://uk.wikipedia.org/

https://www.google.com/

https://www.volynnews.com/

https://rusaggression.gov.ua/

https://davniyhalych.com.ua/

https://freeradio.com.ua/

https://www.kramatorskpost.com/

Valeriya Zhuk Bordunale
29 май 2025 г.·
Паша… хлопець, який завжди соромʼязливо посміхався та запрошував мене на морозиво з моєї паралелі…
Вже стільки часу немає тебе… А я й не знала… (((
Вічна пам’ять Герою…

Людмила Скуратовская
Такий він був вічливий, добрий. Хороший хлопець, вдячний учень. Важко повірити…

Valeriya Zhuk Bordunale
Гірка втрата… Я теж памʼятаю тільки доброту з його сторони. Дуже хороший хлопець був.
Світла пам’ять Герою!

Все це про БОЯРЧЕНКОВА Павло — хайовца, випускника 7 факультету 2012 року,
добровольца з перших днів повномасштабного вторгнення.

На війні він був солдатом, стрільцем зенітником ракетного взводу стрілецького батальону.
Загинув у вересні 2022 року біля н.п. Спірне Бахмутського району Донецької області.
Загибель бійця підтвердили лише зараз — травень 2025 року.
Його тіло довго не вдавалося повернути додому через інтенсивність боїв.

Світлана Жданова Самар сьогодні
29 травня 2025 р.·
У бою за Україну, за нашу свободу і незалежність загинув наш земляк, захисник, люблячий син і брат — Боярченков Павло Михайлович.

Павло віддав своє життя за мир і свободу рідної землі у вересні 2022 року на Луганському напрямку. Тіло нещодавно повернули на рідну землю.
Він став прикладом мужності, честі та самопожертви.
31 травня 2025 року (субота), о 11:00, відбудеться прощання з Героєм біля Скверу Героїв (вул. Українська, 4).
Просимо всіх, хто знав і шанував Павла, приєднатися до вшанування його памʼяті.
Вічна памʼять і слава Герою!

А ще…
Аватарка хайовця Боярченкова Павла на його сторінці у ФБ під крилом літака хайовця Петра Балабуєва…

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.facebook.com/gorodokD

https://dp.informator.ua/

https://www.facebook.com/profile.php?id=100009376219916

Навчався на легендарній кафедрі проєктування літаків і вертольотів — в тих аудиторіях, де працював сам Олег Антонов.
Його бакалаврська робота — «Військово-транспортний літак вантажопідйомністю 80 тонн».

Михайло почав працювати над проєктом ще до вторгнення, а захищав диплом у червні — вже з передової… оскільки з першого дня вторгнення пішов добровольцем.
Успішний захист, вітання, оплески кафедри. І подальші навчальні плани — «на після війни». Заповітна мрія — повернутися у рідний Літакобудівний корпус, обійняти дівчат з групи і знову посміхнутися: «Головне, дівчата, щоб у вас усе було добре».
Мабуть, саме про це він мріяв того дня після захисту, згортаючи з екрану свій крилатий транспортник на 80 тон… і не знаючи, що за тиждень віддасть своє життя за Україну…

26 червня 2022 року — він прийняв свій останній бій.
І було йому 21 рік…

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Народився у Харкові 16 листопада 1990 року.
Навчався у харківській школі № 98.
Потім — з 2007 року — четвертий факультет ХАІ, спеціальність «Нетрадиційні джерела енергії».

З початком великої війни на своїй сторінці він напише лише одне речення: «Коли всі говорили, що ти розгильдяй, але ти не утік».

Як справжній харків’янин, він з першого дня бився за своє рідне місто. Бився за Україну.
І він врятував Харків… ціною власного життя.
13 червня 2022 року під селищем Пітомник Павло Рожков прийняв свій останній бій.
За місяць до цього там поліг у бою ще один хайовець — Євген Шрубек.
Маленьке селище Пітомник, на півночі Харкова…
205 жителів перед великою війною…
І десятки імен героїв, які стояли на смерть за свою, Богом дану землю…

Про одногрупника напише керівник оркестру ХАІ Артем Слободянюк: «Паша Рожков… Завжди товариський та веселий, справжня душа компанії. Хоч сам і був харківʼянином, все одно не пропускав жодних посиденьок у гуртожитку з друзями.
Хайовська “вісімка” стала настільки рідною, що Паша навіть відгуляв катання на тазиках за всіма традиціями зі своєю групою, хоч і отримував диплом про вищу освіту вже в іншому місці.
Видатний спортсмен — про це свідчать численні нагороди та звання майстра спорту з тхеквондо, яким він займався з дитинства у відомій секції на “Тракторах”…»

У Харківській області передали нагороди сім’ям 23 загиблих під час російської війни. Нагороди загиблих героїв передав начальник ХОТЦК полковник Володимир Арап: “Всім нам важко переносити ці непоправні втрати найкращих патріотів України…”
Нагороду (посмертно отримав) і Павло Рожков — солдат , стрілець 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти.
Орден “За мужність” III ступеню.
Настоятель храму Іоанна Богослова Віктор Маринчак подякував родинам загиблих, які своєю смертю зупинили пітьму та просив їх намагатися жити далі заради життя та пам’яті…


… У другому залі бара у Київі BarmanDictat, в «палярне», у напівтемряві висять портрети воїнів, які загинули у російське українській війні. До цього кожен із них працював барменом чи сомельє у різних куточках України. Під портретами колекція іграшкових солдатиків, яка, за словами співвласника бару Кирила Кислякова розрослася сама собою.
Крім того в барі є окремий столик з табличкою “резерв назавжди” — ще один спосіб віддати шану воїнам за їх боротьбу проти країни-терориста. На стінах — плакати на військову тематику, портрет колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного з шевронами та наклейками, подарованими військовими. Кожен елемент ніби каже — ми пам’ятаємо та вдячні.
“BarmanDictat — це спеціфічний бар, але він, як і кожна організація чи підприємство, має свою місію. В нас ця місія — представницька. Ми той бар, де святкується День бармена, грає на гітарі держсекретар США, де знімають рекламу світові алкогольні бренди чи фільми міжнародні компанії, пише інтерв’ю Стівен Фрайб. Ми розуміємо цю представницьку функцію. Ми живемо не у вакуумі, а тут і зараз, і в нашій країні йде війна. Якоїсь миті ці хлопці зрозуміли, що їхнє місце там, на фронті, вирішили нас обороняти і підтримувати. Якби ці хлопці не загинули, тут би сиділи москалі… Це важливо усвідомити, як і те, що забувати про їхній подвиг ми не маємо права”, — каже Кирило Кисляков.
У цьому барі висить і портрет хайовця Рожкова Павла.

Аліна Ловчиновська: “Життя робить дуже боляче… Дурні соцмережі шлють нагадування — тебе привітати з днем народження… Вітаю, Друже Паша…Навіки в строю”.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://2day.kh.ua/

https://nv.ua/food/eat/