Сергій народився 22 січня 1990 в селі Левадному Олександрійського району. Тут зробив перші кроки, навчався в Софіївській восьмирічній школі, потім перейшов до Олександрійської школи , а в 2007 закінчив Дружківську школу № 2.
Вчився хлопець старанно та гарно , завжди мріяв здобути вищу освіту .
Закінчив Національний аерокосмічний університет “ХАІ” ім. М.Є. Жуковського за спеціальністю «Ракетні та космічні комплекси».
Протягом останніх років працював на фірмі «Вікопак «, де його всі цінували та любили.

6 грудня 2022 року був мобілізований до лав НГУ, військовослужбовець військової частини 3017 міста Харків.

Зима 2022-23. Під Бахмутом точилися страшні бої. Гранатометник СЕРГІЙ КЛИМЕНКО разом зі своїм підрозділом відбивав шалені атаки ворога в одній із самих запеклих та жорстоких битв цієї війни.
Новини боїв за Бахмут тієї зими сухі та лаконічні:
- 26 грудня 2022 — місто зруйноване більш ніж на 60 відсотків.
- 14 січня 2023 — в Бахмуті знищено 4158 житлових будинків.

14 січня 2023 року під час несення служби на вогневій позиції на околиці м. Бахмут отримав вибухову травму несумісну з життям. Тіло Сергія впізнати було неможливо, мати отримала трагічну звістку – її син зник безвісти…

Лише 04 вересня 2024 року судово-медичною експертизою було встановлено особу солдата Клименка Сергія Сергійовича, помічника гранатометника 2-го відділення гранатометного взводу 4-го батальйону оперативного призначення, військової частини 3017.
Поховали Героя 6 вересня 2024 року в м. Харків, який він безмежно любив і прожив там 15 років.

Йому назавжди буде лише 32…

У Сергія залишились старенька бабуся, матуся та безліч друзів , яких він сильно любив і завжди готовий був прийти на допомогу.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://oleksandrivka-gromada.gov.ua/

Дмитро народився в селищі Нижньогірський в українському Криму.
Навчався там у навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія» №3.
Потім закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
Волонтерив у Ukrainian Bat Rehabilitation Center. Боровся проти незаконних вирубок у Харкові, підтримував організації, що опікуються охороною тварин.
Працював у сфері ІТ.
З 2022 року жив із родиною на Львівщині.

Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро вирішив стати на захист України.
Приєднався до складу 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ.
Як радіотелефоніст виконував важливі завдання, пов’язані з координацією бойових підрозділів.
Указом Міністра оборони України за особисту мужність, виявлену під час виконання бойових завдань, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».

Військовослужбовець Дмитро Пролесковський загинув 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Воїну був 31 рік.

Поховали Дмитра у Львові на Личаківському цвинтарі.
У нього залишилися дружина, брат та батьки.

Сергій Мокренюк:
Ми маємо згадувати імена кримців, що віддали своє життя за Нашу Свободу, за Нашу можливість жити, за можливість бути нашій Державі.
Ми маємо постійно згадувати їх імена, що б пам’яти їх, пам’ятати ціну, яку наразі платить наш народ, щоб жити вільно.
Ми маємо вшановувати їх подвиг, вчити наших дітей прикладами честі, гідності та хоробрості з життя наших полеглих побратимів та посестер.
Слава Героям!
Слава Україні!
Полеглим Честь!
Ось імена тих кримців, що полягли у цій війні:
… Білогірський район: … Дмитро Пролесковський,

«Нещодавно ми втратили друга, вірного прихильника кажанів і природи в цілому. Дмитро Пролесковський пішов добровольцем до лав ЗСУ та загинув на війні, захищаючи нас від російських окупантів. Він був дуже сміливою людиною з чіткою громадянською позицією. Разом з дружиною Дашею боровся проти незаконних вирубок у Харкові, підтримував організації, що опікуються охороною тварин, сортував сміття. Дмитро та Даша були одними з перших волонтерів нашого Центру, з того часу багато допомагали в реабілітації рукокрилих взимку та випускали врятованих тварин з нами навесні. Так боляче, що війна забирає найкращих своїх громадян, котрі могли б ще багато корисного зробити для суспільства», – написали в організації Ukrainian Bat Rehabilitation Center.

Yurii Gerton
Працював з ним, аж не віриться … Героям Слава!

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/donate

crimean.in.ua

https://www.linkedin.com/

Сергій народився у Харкові 23 січня 1975 року.
З самого дитинства Харківський авіаційний був частиною його життя…
У 1994 році поступив до ХАІ, який закінчив у 1998 році за спеціальністю «Економіка й управління в машинобудуванні» за кваліфікацією інженер-менеджер.

Доброволець. Офіцер. Старший лейтенант, командир стрілецької роти в/ч А4454.
Військовослужбовці цієї частини брали участь у бойових діях на Донецькому напрямку, включаючи такі населені пункти, як Вугледар та Петропавлівка.

1 листопада 2022 року біля села Павлівка Волноваського району Донецької області Сергій Воляк повів своїх бійців у бій.
У свій останній бій…

На жаль, дуже мало інформації…

Вклонимося батькам — хайовцям:
мама — Олена Олександрівна Воляк — викладач ХАІ, заступник декана,
батько — — Микола Ілліч Воляк — випускник другого факультету ХАІ 1973 року, викладач і завідувач лабораторії кафедри теорії авіаційних двигунів.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.google.com/

Сергій родом з Донецької області, жив у Слов’янську.
Закінчив місцеву школу №18 та Слов’янський авіаційний коледж, пішов на службу у ДСНС.
Згодом вступив до Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
Сергій служив за контрактом у Збройних силах України з 2015 року. Брав участь в АТО. Під час повномасштабної війни Сергій командував інженерно-саперним взводом 106-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ. Позивний “Шахід”.
Загинув від ракетного обстрілу 8 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання під Сватовим на Луганщині.

Поховали офіцера у селищі Билбасівка на Донеччині.

«Неймовірна людина, яка загинула на Луганщині за Майбутнє наших дітей! Остання зустріч із тобою Брате… все було так швидко. Ти побачив нашу Валькірію і зупинився, щоб привітатись із нами. Ми були завжди раді нашим зустрічам, але, на жаль, вони були коротенькі по 5 хвилин… та за них багато встигали розказати один одному. Та про все! Тепер розумію, що не буде тих 5 хвилин… Пам‘ятаю, як ми познайомились: ти прийшов до нашого Бійцівського Клубу і почав тренуватись, було дуже важко, але ти не здавався. Це вразило. Таких, як ти, немає. Ти один такий добрий, щирий та сміливий, завжди в гарному настрою. Тебе не вистачає, Серьога… Як почалась Війна, ти був один з перших, хто пішов зупиняти ворога. Дуже вдячний Долі за дружбу із тобою.
ЗАВЖДИ ЖИВИЙ, ЗАВЖДИ ПОРУЧ!» – написав волонтер Олексій Юков.

«Дуже привітна і сильна була людина, командир саперів, на таких тримаються ЗСУ, вічна Слава Героям України!» – написав Володимир Бударін.

У Сергія залишилися батьки.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/

Андрій родом з міста Петровське Луганської області.

Закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Жив у Дніпрі.
Працював начальником сектора в «Конструкторському бюро «Південне» імені Михайла Янгеля».
У перші тижні повномасштабного російського вторгнення Андрій приєднався до лав Національної гвардії України, де командував взводом.
Позивний “Південний”
Брав участь у боях за Рубіжне і Комишуваха на Луганщині, Слов’янськ на Донеччині, Ізюм на Харківщині та багато інших.
Лейтенант Андрій Свистула загинув 4 листопада 2022 року поблизу Майорська на Донеччині внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 20 днів він не дожив до свого 47-річчя.

У Дніпрі на перші роковини зібрались майже 20 хайовців з його потоку і ще більше 20 побратимів.

«Чудовий друг, талановита людина з гарним почуттям гумору, патріот свого міста та країни. Справжній, чесний і справедливий чоловік, батько двох дітей. Він неймовірно любив своїх доньок і дружину!» – розповіли побратими Андрія.
«Він був не військовим, але був воїном, не гучним політиком, але свідомим громадянином, не відчайдушним оптимістом, а діючим реалістом. Ми завжди пам’ятатимемо Андрія, який боровся за нашу незалежну Україну, який віддав в цій боротьбі своє життя. Ми втрачаємо найкращих заради рук без кайданів», – написала донька воїна Анастасія.
Поховали офіцера на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі.
В Андрія залишилися дружина і доньки.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/

https://memorial.ua/

https://fakty.ua/

https://x.com/MemoryBookUA/

Олександр Мойса випускник 6-го факультету за фахом «Менеджмент» 2009 року.
Доброволець.
На фронті з липня 2022 року.
20 жовтня 2022 року не витримало серце.
У бабусі залишилося тільки одне фото – на військовому квитку.

Дуже мало інформації.
Друзі, однокурсники відгукніться. Роскажить про добровольця ЗСУ Олександра Мойсу, який залишився на війні.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ШАНА ТА СПОКІЙ ДУШІ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ…
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/