https://aoleynik.info/gavrilenko-sergej-2-j-fakultet-2002-g-vypuska-oxtyrsk-ukraina/
13.09.2018
ВСІМ СВОЇМ ДОСЯГНЕННЯМ В ЖИТТІ ЗАВДЯЧУЮ НАВЧАННЮ В ХАІ
Відвідуючи рідний ВУЗ зараз, відзначаю, як він змінився, став більш комфортним, сучасним. Прийшли нові покоління студентів, які, як завжди, ставлять за мету досягти більше, ніж старші товариші. Під час таких відвідин то поринаєш у спогади, то раптом ловиш якусь ідею, яку хочеться реалізувати в найближчому майбутньому. Коли нам на початку першого курсу куратори сказали, що студентські роки будуть найкращими в житті, якось не повірилось. Адже відбулось багато змін: закінчення школи, переїзд до великого міста, зміна кола спілкування. Та, мабуть, саме це і почало загартовувати, примусило відразу ставити перед собою високу планку. І ця цілеспрямованість, налаштованість на роботу і результат, здобуті в ХАІ, залишились назавжди. Саме в цьому я бачу першоджерело своїх досягнень в житті.
Які досягнення?
Безумовно, кожен звертає увагу на щось своє, те, що йому ближче. В професійному плані я знаходив застосування своїм знанням і вмінням в приватних підприємствах міст Харкова, Запоріжжя, Києва. Кар’єру робив уже трохи в іншій сфері ─ на державній службі. Починав від начальника відділу, далі ─ працював помічником народного депутата, а згодом, в буремний час російської агресії 2014─15 рр., очолював рідний район на посаді голови Охтирської районної державної адміністрації. Земляки тричі обирали мене представляти їх інтереси в Охтирській районній раді. Депутатом я є і зараз. Вміння швидко завести друзів, комфортно співіснувати з ними, як в студентських гуртожитках, теж стали в нагоді в житті. Разом із коханою дружиною виховуємо двох чудових дітей.
Самоусвідомлення як громадянина України теж прийшло в ХАІ. Можливо, всупереч багатьом чинникам, які були тоді, наприкінці дев’яностих, вихований патріотизм до своєї країни завжди зі мною. Зараз втілюю ці погляди в Збройних силах України. Тим, що почав службу в них не «з нуля», теж завдячую ХАІ, а саме ─ військовій кафедрі. Всі ми отримали офіцерські звання. Зараз я призваний як офіцер запасу, на сьогодні ─ старший лейтенант. З кількома товаришами служимо разом, а інший одногрупник навіть призивався по мобілізації в 2015-му.
В ЧОМУ БАЧУ УСПІШНЕ ВИХОВАННЯ В ХАІ?
Насамперед, це підбір абітурієнтів (абихто сюди не вступає) висококваліфікованими викладачами, які поєднують досвід і сучасні знання. Це інтенсивний процес навчання, який не дає лінуватись.
Пам’ятаю, що наші викладачі були дуже суворі, особливо перші 5 курсів). По деяких предметах отримати оцінку «три» можна було лише з другого, а інколи ─ й із сьомого разу. І то було за радість.
Я вдячний нашим викладачам ─ декану Анатолію Івановичу Anatolii Dolmatov , його заступникам Івану Івановичу Редіну і Володимиру Даниловичу Сотнікову, керівнику дипломного проекту Іллі Івановичу Пєтухову, викладачам Григорію Петровичу Дикому і Вадиму Миколайовичу Кулєшову, а з загальноуніверситетських кафедр ─ викладачу з матаналізу Георгію Івановичу Кошовому, викладачам з креслення Генріху Серафімовичу Венедикдову і Тиграну Костянтиновичу Мурадяну.
Також добре пам’ятаю Геннадія Олександровича Горбенка. Він прийшов на посаду завідуючого кафедрою, коли ми вчилися на третьому курсі. Відразу ж відчувся напрямок в навчанні «від тепла до холоду». На той момент кафедра співпрацювала з підприємствами, які спеціалізувались на холодильній техніці і кондиціонерах. Саме ця зміна вектору стала визначальною по закінченню навчання. В умовах масового, на той момент, безробіття випускники нашої кафедри майже всі працевлаштувались в приватні підприємства, пов’язані із кондиціонуванням і холодильною технікою.
Повертаючись в рідний університет зараз, бачу позитивні зміни, в порівнянні із роками нашого навчання. Це сучасна навчальна база, до якої входять і корпуси з аудиторіями аудиторіями, і гуртожитки.
Важливим також є процес не тільки навчання, але й виховання. На жаль, в роки мого навчання Україна тільки утверджувалась як незалежна держава, йшов шостий рік її існування. Всі предмети, навіть Історію України, викладали російською мовою. Пам’ятаю супротив введенню в навчальний процес української мови. Доводилося підлаштовуватись під більшість студентів. Зараз багато з них, а в моїй групі приблизно п’ятдесят відсотків, це кримчани, які повернулись до себе, розвивають економіку країни-окупанта. А дехто відверто зайняв антиукраїнську позицію, при нагоді лає країну, яка дала безкоштовну вищу освіту. На мою думку, це наслідок недостатньої уваги вихованню патріотизму та державницької позиції.
ТРАДИЦІЇ ХАІ
Звичайно, з часом деталі забуваються. Але не стерти із пам’яті святкування «1001-ї ночі» з виїздом на природу. Також із посмішкою і теплом згадую наші катання на тазиках по коридорах і сходах ХАІ-2 після захисту диплома.
Зараз підтримую стосунки з найближчими друзями, одногрупниками. Все моє життя є підтвердженням славетного братерства ХАІ. Коли ми з новими знайомими дізнаємося, що закінчили той самий вуз, намагаємося допомогти один одному. Дуже задоволений, що доля привела мене в ХАІ. Саме тут я став тим, ким є зараз. Сподіваюсь, навчання і виховання тут стануть в нагоді багатьом.
ХАІ ─ найкращий ВУЗ. Бажаю рідному університету процвітання, а студентам, випускникам, викладачам ─ успіху в усіх сферах життя, побільше радісних моментів і миру!
Гавриленко Сергій Анатолійович, депутат Охтирської районної ради, cтарший лейтенант Збройних Сил України, випускник ХАІ 2002 р., ф-т авіаційних двигунів, спеціальність «Аерокосмічна теплотехніка».
…
https://petition.president.gov.ua/petition/244436
Коли прийшов час захищати Батьківщину, Сергій Гавриленко вдягнув форму. Він не думав про себе, як про представника влади, а думав — де буде кориснішим Україні.
Брав участь в АТО, відстоюючи територіальну цілісність рідної держави.
З червня 2018 р. працював на посаді заступника начальника навчального курсу з морально-психологічного забезпечення інженерно-авіаційного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил, де зміг реалізувати набуті компетенції.
Сергій мав 2 вищі освіти (технічну та економічну), школу закінчив з золотою медаллю.
З лютого 2022 року — у перших рядах захисників Харківа. Воював в стрілецькому батальйоні. Брав участь у складі зведеного підрозділу ХНУПС на захисті та обороні м. Харків.
13 березня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання.
Неодноразово був нагороджений медалями, серед яких «За жертовність та любов до України» Патріарха Філарета. Також нагороджений орденом «За мужність ІІІ- го ступеня». Почесний громадянин міста-героя Охтирки.
Сергій Гавриленко — патріот, який заслуговує на найвищу державну нагороду!
https://khai.edu/ua/news/
26.06.25 р. 10:59
Кілька днів тому до нас звернулися рідні випускника ХАІ 2002 року — капітана Сергія Гавриленка, який загинув у бою за Харків 13 березня 2022 року, ціною власного життя врятувавши побратимів. Його ім’я навічно внесене до списків Харківського університету Повітряних Сил.
Рідні просили про підтримку петиції №22/244436-еп щодо присвоєння звання Герой України (посмертно).
На той момент залишалося 7 днів і не вистачало 3000 голосів…
Пройшло 4 дні.
25 000 голосів. І навіть більше.
ХАІ довів, що хайовське братерство — це не легенда й не пафос.
Це — реальність. Це пам’ять, яка жива. Це вдячність, яка не згасає.
Це — рідний, незламний Харків.
Це — героїчна Україна, що пам’ятає своїх захисників.
Шана тим, хто воює. Світла пам’ять тим, хто вже не з нами.
І низький уклін — від мами Героя. Від його рідних. Від усього ХАІ.
Петиція офіційно набрала необхідну кількість голосів і очікує на розгляд.
Дякуємо всім, хто не залишився байдужим. Ми були разом — і це дало результат.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКІЙ УКЛИН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

















