
5 серпня передчасно пішов з життя колишній ректор Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», заслужений працівник освіти України, доктор наук, професор Микола Васильович Нечипорук.
Микола Васильович народився 10 листопада 1952 року в селі Малево Рівненської області. У 1973 році вступив до Харківського авіаційного інституту на радіотехнічний факультет за спеціальністю «Конструювання і виробництво радіоапаратури».
Після закінчення навчання з 1979 року працював у ХАІ інженером. Цього ж року став директором студмістечка ХАІ — найбільшого студентського містечка не лише Харкова, а й України.
Із 1998 року Микола Васильович обіймав посаду проректора з адміністративно-фінансової діяльності ХАІ. Це був непростий період життя університету. Микола Васильович вирішував складні питання з фінансового й матеріального забезпечення вишу. В цей час він присвятив себе не тільки ХАІ, але й суспільній роботі. З 1998 по 2010 роки Микола Васильович — депутат Київської районної ради м. Харкова, а 2010 по 2015 роки – депутат Харківської міської ради.
З 2004 по 2018 роки — проректор з науково-педагогічної роботи ХАІ.
У 2018 році Миколу Васильовича було обрано ректором Національного аерокосмічного університету. У роки його керівництва ХАІ пройшов низку надскладних випробувань — від пандемії до повномасштабного вторгнення. З початком повномасштабної агресії Микола Васильович залишався в ХАІ. Попри близькість до фронту, університет відновлював інфраструктуру, допомагав постраждалим, надавав прихисток тим, хто втратив дім.
Микола Васильович Нечипорук — автор і співавтор понад 100 наукових праць, серед яких монографії, навчальні посібники, наукові публікації. За багаторічну й плідну працю, внесок у розвиток вищої освіти та підготовку фахівців він був відзначений державними нагородами: Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та іншими.
Від імені колективу Національного аерокосмічного університету, якому Микола Васильович Нечипорук присвятив понад півстоліття життя, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Пам’ять про Миколу Васильовича назавжди залишиться серед тих, хто працював поруч із ним, вчився у нього, знав його особисто.
КРИВЧЕНКО Лариса, випускниця 5-го факультету 1972 року
Ти писала мені з осені 2021 року, чи приймемо ми ваших дітей у себе в час війни. Мабуть вже відчувала її, а я ні.
23 лютого 2022 у сина день народження і ми ходили в кафе, а вранці… Почалось.
Зібрали чоловічі светри, куртки, інший одяг. Віднесли у міськраду.
Старший син зварював у комунгоспі їжаки, чоловік пішов щось охороняти. Але коли його відправили на охорону церкви МП, він відмовився.
Я шукала і собі якусь справу, і син запропонував волонтерський центр. Отак і почалось.
Працювали в спортзалі школи. Збирали тканини, сітки різні, чого тільки не робили.
Дівчата нашили сімейних трусів, а ми цілий день гумки вставляли.
Привезли риболовний трал. Ми його різали і зшивали рівну сітку.
За три роки все змінилося. Зараз у нас три напрямки: сітки, маскхалати і нашоломники, збір харчів і потрібних речей. В нашому чаті більше 150 людей.
Стало і легше і важче. Немає грошей, відповідно і матеріалів. Сітку купляємо в Турці, спандбот український.
Люди різного віку, десь половина — переселенці звідусіль.
В перший рік я працювала 6-8 годин, зараз до 4-х.
Частіше працюємо вдома з чоловіком — ріжемо смужки на маскхалати. Сплела 95 нашоломників, один своєму сину.
Ми працюємо у школі і вчителі класами приводили школярів плести сітки. Зараз збирають кошти, роблять ярмарки. В день відправи пахне випічкою, чого тільки не печуть. З якось села привезли більше 100 банок саморобної тушкованки, різні каші.
Самий для мене дивний запит був на різний металевий брухт. Виявляється на фронті роблять самі шрапнель. Віднесла декілька відер різних цвяхів, які не використали при будівництві.
А випадок, який мене підкорив. Ми їздили на екскурсію в село Мар’янівка. Там хата — музей видатного співака Івана Козловського. В одній кімнаті експозиція, а в сусідній -сільські жіночки плетуть сітки на основу для вирощування огірків. Відразу почався обмін досвідом.
Ми вдячні всім, хто допомагає нам. Нова Пошта безкоштовно перевозить волонтерські вантажі.
Сподіваємось, що наша праця рятує наших хлопців і дівчат.
А здоров’я … Роки йдуть. Заробили діабет, погано спимо, хвилюємося. У нас свати у Сумах. Там є старенька бабуся. Вони працюють. Інші свати на тій стороні біля Скадовська.
Так і живемо.
ДОПОВНЕННЯ від Олійник Н.:
А ще Лариса — гарна вишивальниця!
ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ГАРБУЗА
СЕРГІЙ ГАРБУЗ — випускник 1973 року 5-го факультету, людина-оркестр, найголовніший музикант команди КВК ХАІ 70-х
С. Гарбузу. Март 2020 г.
Сегодня мы под карантином,
Непросто время убивать!
Но, как отвественный мужчина,
Нам Дыня стал стихи писать.
Всем оды написал Сережа,
Душевный друг, сомненья нет!
И, чтоб тебя прославить тоже,
Я написал тебе куплет.
Служил Серега музыкантом,
Хоть инженером стать хотел,
Немалым обладал талантом,
Но к физике не тяготел:
Когда весь день за пианино,
То некогда конспект писать,
Науки пролетают мимо:
Чего б еще для вас сыграть?
И эта безальтернатива
Ушла бы из хаевских стен,
Но все закончилось красиво:
Пришел на помощь КВН!
В нем позже Дыня стал известен,
Как член команды, юморист,
Ну, а тогда для наших песен
Был просто нужен пианист!
Теперь не вспомнишь выступленья
Без нот, что Дыня нам сыграл,
Он приносил нам вдохновенье,
Не с ним — другим бы был финал!
Команда молодости нашей!
Воспоминанья — ценный груз,
Который музыкой украшен!
Спасибо, друг — Сергей Гарбуз!
Автор: Артеменко Анатолій, випускник 1971 року 2-го факультету
ХАІ. КАРПАТИ 2025
ХАІ на найвищий точці України!
Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, її висота становить 2 061 м над рівнем моря.
Профспілка студентів та Студентський клуб «ХАІ» за підтримки адміністрації університету організували туристичну поїздку для студентів університету та ІТ коледжу.
Також до групи приєдналися наші музичні легенди — Оркестр ХАІ.
Літо це пора відпочинку і відновлення сил до прийдешнього навчального року. То ж наші студенти не втрачають часу дарма, а наповнюють літо яскравими емоціями.
Екскурсії, знайомства і живе спілкування, а ще сходження на найвищу гору України — Говерлу.
Ці канікули наші студенти запам’ятають надовго.
ХАІ — це найкращий університет, де ти не лише отримуєш круту професію, а ще й стаєш частиною просунутого молодіжного руху, де вирує насичене студентське дозвілля.
Дякуємо організаторам і чекаємо наших студентів з новими силами до нових вершин знань.
Джерело: https://khai.edu/ua/news/
Прильот 26.07.25
Прильот 12.07.25
На світанку 12 липня ворожа керована авіабомба розірвалася біля насосної станції. Потужний вибух поранив нашого співробітника — його терміново госпіталізували. Того ж ранку рятувальники розчищали територію: один за одним вилітали пильні ланцюги — потрощені дерева були буквально набиті металевими уламками КАБу. Це була справжня каша — пошматовані дерева, розбита цегла, покручений метал…
На фото — наслідки того влучання.
Минуло 10 днів. І на місці руїн насосної станції вже зростає нова стіна. Ряди цегли чекають на руки майстрів. Без пафосу, без камер, без гучних слів — просто робота.

Щоденна робота працівників ХАІ. Як у 2024-му, 2023-му, 2022-му…
Слава тим, хто не опускає рук.
Тим, хто, попри сирени й ворожі дрони, працює — щоб університет жив, навчав, працював.
Слава вам, хайовці!
Джерело: https://khai.edu/ua/news/













