Архив автора: Oleynik

 НОВОСЕЛОВ Павло, випускник 1-го факультету 1999 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий


Скупий рядок у Переліку загиблих молодших офіцерів:
“Загинув 2 березня 2022 року у Харкові, служив у складі місцевої Тероборони. Звання капітан. “

Бійці 113 бригади ТРО пізніше напишуть:
«02.03.2022 року ворожою авіацією був здійснений обстріл ОКП військової частини А7041, в результаті обстрілу ОКП був знищений. Але це не зламало військовослужбовців, а навпаки додало це більше злості та ненависті до ворога…»

З часом на цьому місці з’явиться табличка (а потім невеликий меморіал):
«На цьому місці 2 березня 2022 року під час авіабомбардування міста Харкова, виконуючи священний обов’язок по захисту Батьківщини від рашистських загарбників, загинули воїни 113 ОБР ТРО ЗСУ:
молодший лейтенант ІВАН БОНДАРЕНКО
солдат СТАНІСЛАВ ВОЛОВІК
солдат ІГОР ВОЛОХОВ
солдат ДЕНИС ГУМЕНЮК
майор ВІТАЛІЙ ІСАЄНКО
солдат ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО
майор СЕРГІЙ КОСТЕНКО
солдат ДМИТРО МУНАЄВ
капітан ПАВЛО НОВОСЕЛОВ
капітан ВОЛОДИМИР ЮРЧЕНКО
майор ОЛЕКСАНДР БЕЗУГЛИЙ
солдат ДЕНИС СОКОЛЕНКО
старший солдат ДМИТРО АРХІПОВ
солдат АРТЕМ ДЕЙНЕКО
лейтенант ВІТАЛІЙ ЯКОВЛЕВ
майор ВЛАДИСЛАВ ЮРОВСЬКИЙ

Капітан Павло Новоселов — для нас хайовець,
для друзів та колег -
“ …офигительные мозги, бездна обаяния и… тотальная честность с повышенным чувством справедливости”,
“…честный, добрый, безотказный”,
“…оптимизм и лучезарная улыбка, деликатность и доброта “

***
Ігор Балака

Давай, Пашунь! Царствие тебе Небесное!
Надежда ещё теплилась, когда сказали, что ты пропал без вести… Несколько дней…
а сегодня твоё тело вынули из-под завалов Штаба теробороны, разнесённого шесть дней назад!

И знаешь, каждое утро я созваниваюсь с ребятами из штаба, чтобы уточнить, чего нужно. Когда они сказали, что нас ночью раз…ли, ничего не колыхнулось, что мог быть кто-то из друзей… И… горе…

Ты всегда шёл своим путём. Всегда имел свою точку зрения. в 14-м один из первых взял лопату и пошёл копать укрытия. Волонтерил…

Ты — наш брат риэлтор со стальным стержнем! Я ещё тебя поддевал: чего тебя из банковской сферы потянуло в недвижимость?
Офигительные мозги, бездна обаяния и… тотальная честность с повышенным чувством справедливости. За эту саму честность и справедливость тебе в Ассоциации Специалистов недвижимости Украины доверяли подсчёты голосов, потому что знали, что своими принципами ты точно не поступишься…

Не могу писать дальше…

Земля тебе пухом,! Покойся с миром! А этим тварям гореть в аду!

***
Галина Чуйко

Паша, друг, кум. Сколько мы знакомы? Много, ещё с укрпромбанка. Честный, добрый, безотказный. Мои дети тебя абожали. Старшей вправлял мозги, когда её клинило в переходный период, лучше всякого психолога. Младшая, твоя кресница, ещё не осознала до конца произошедшего. Все время переспрашивает когда ты к нам в гости придёшь…… Блин, ну не должно быть так. Столько мрази по земле ходит, а забирают лучших…..мы до конца ждали и верили.
Покойся с миром

***
Ирина Киркина

Я потрясена и плачу, не могу в это поверить! Искренний, светлый и большой души человек! Прощай, Павел Новоселов! Твоя жизнь была как солнце, согревала и светила для очень многих людей! В самых непростых ситуациях ты старался жить достойно и приоритетом для тебя всегда была справедливость! Оптимизм и лучезарная улыбка, деликатность и доброта — в этом ты был по-настоящему настоящим! Как ты гордился своей профессией и переживал за ее развитие! Трудно поверить, что мы больше не встретимся! ((
Павел Анатольевич, Вы достойно жили и геройски погибли, защищая свой любимый Харьков! Низко кланяюсь Вам! Спасибо!

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://wartears.org/

https://www.facebook.com/

 ПАЗИЧ Ігор, випускник ХАІ 2019 року.

Опубликовано автором
Добавить комментарий


Ігор народився в українському Донецьку.
Обрав для себе шлях військовослужбовця.
У 1988 році закінчив Ленінградське військово-технічне училище. Після випуску присвятив життя військовій авіації.
Згодом також здобув вищу освіту у Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
У вільний час любив грати в теніс.
На момент повномасштабного російського вторгнення офіцер служив у 18-ій окремій бригаді армійської авіації імені Ігоря Сікорського Сухопутних військ ЗСУ. Був бортовим авіаційним техніком-інструктором. З перших днів великої війни боронив рідну країну від окупантів.
Загинув 06 березня 2022 року.
У цей день ворог рвався до Миколаєва. У селищі Баштанка частина ворожої колони повернула на Кривий Ріг, але з неба полетіли ракети.
Два гелікоптера вступили в бій.
Ціною свого життя вони дали можливість країні вистояти у самі скрутні дні.
Командир екіпажу капітан Горбань Владислав В’ячеславович. 27 років…
Штурман майор Зебницький Костянтин Миколайович. 51 рік…
Бортінженер майор Туревич Ігор Ігорович. 30 років…
Командир екіпажу капітан Чуйко Олександр Олександрович. 30 років…
Штурман капітан Бондаренко Сергій Миколайович. 26 років…
Бортінженер капітан Пазич Ігор Іванович. 45 років…
18-та Окрема бригада Армійської Авіації.
В той день льотчики розбили вщент велику колону ворожої армії, яка рухалась через місто Баштанка на Миколаївщині в напрямку Кривого Рогу.
Екіпажі двох гелікоптерів уже поверталися з успішно виконаного завдання, …
… але навічно продовжили політ.

За успішне виконання бойових завдань капітан Пазич був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів. Другим – уже посмертно.
«Тато був люблячим чоловіком і дідусем. Надійною опорою і підтримкою для сім’ї. До своїх професійних обов’язків ставився дуже відповідально, постійно розвивав свою професійну компетентність, навчався новому, отримував додаткову освіту. Тому на службі він був одним із кращих фахівців. Як інструктор, допомагав молодим курсантам опановувати справу борттехніка», – розповіла донька загиблого Анастасія.
Поховали офіцера на Алеї Героїв Сухоярського кладовища у місті Біла Церква на Київщині.
В Ігоря залишилися мама, дружина, донька, інші рідні, друзі та побратими.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/

https://uk.wikipedia.org/

https://www.facebook.com/ Липовецька міська рада

 КОЗЯРЧУК Леонід, 1989 -1990 роки навчання у ХАІ

Опубликовано автором
Добавить комментарий

До мене звернувся американець: “Шановна пані Олієник, Я історик авіації, і мене цікавлять ці книги. Чи не могли б ви допомогти мені, де я можу взяти ці книги? Дуже дякую з найкращими побажаннями Філіп”

Та-там!!! (барабанний дріб), бо йдеться про книги хайовця!

Я вже розповідала про автора цих книг у 09.20 року на сайті aoleynik.info. Але є привід і я ще розповім про цю унікальну людину, яка про себе говорить так: «Мабуть, я отримав небо в подарунок ще хлопчаком… Коли із захватом, з якоюсь містичною сумішшю захоплення та радості поглинав будь-яку доступну в ті часи інформацію про літальні апарати. Небо притягувало і манило, і з часом неабиякі емоції почали викликати ті люди, які вміли їх створювати…».

«Ми літак зробили так: три коліщата, вітряк… Летимо все вище й вище, через днище вітер свище…» Навряд чи знав цю скоромовку Леонід Козярчук пише кореспондент
https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/ , але свій перший літальний апарат вони з двоюрідним братом Віктором спорудили… з водопровідних труб ще у шостому класі. Люди вибігали з домівок, аби побачити, що за чудо у вигляді саней із пропелером гуде і мчить вулицею. Сусіднє село Суськ розбігалося, коли на своєму дельтаплані вони взяли надто низьку висоту. А згодом взяли надто високу і їхній літальний апарат засікли відповідні служби у Луцьку… Було, що обламувався гвинт, і хлопці падали у кукурудзяне поле. А як перелітали через Стир, сідаючи на аеродромі у Кобче?.. Катали на дельтаплані дітвору з Ольганівки…

Леонід Леонідович Козярчук народився 11 травня 1965 року в селі Єлизаветин Рожищенської ТГ, із родини переселенців, або «забужан», як називають людей, котрих внаслідок сумнозвісної акції «Вісла» було виселено з рідних країв.
Батько – селянин, родом з Холмщини, був майстром, навіть зібрав унікальний саморобний трактор, виточував колінчасті вали для мотоциклів, ремонтував техніку та інше. Мати – Відринська Надія Іллівна, народилась в селі Голоби Ковельського району, працювала учителем молодших класів Єлизаветинської восьмирічної школи.

Лідія Миколаївна Супрун, лідер єлизаветинської громади, пригадує, що у дитинстві єдиними й найкращими іграшками Леоніда були болти та шурупи.
— Батьки на роботі, постелять йому ковдру чи фуфайку, цілий день буде із залізяччям гратися…

Початкову освіту Леонід Козярчук здобув у Єлизаветинській школі, середню – у Рожищі.
Ще в дитячі роки Леонід відвідував гурток радіолюбителів у школі села Єлизаветин, згодом почав конструювати саморобні велосипеди. А пізніше захопився авіамоделюванням. Знайомився з відповідною літературою: «Юний технік», «Моделіст конструктор» та інші. Свій перший літальний апарат він спорудив разом з двоюрідним братом Віктором.
У 1979 році хлопці взялися будувати невеликий справжній літак, який зібрали за два роки. Частини були з дерева, водопровідних труб, крила обшиті целофаном із мішків з-під селітри – тобто все, що знайшлося під рукою, пішло на продукт дитячої творчості.
Черговим поштовхом у захопленні авіацією стало знайомство з Олексієм Кошманом. Досвідчений дельтапланерист порадив хлопцям відкласти важкі та складні у конструюванні літаки та зайнятися дельтапланами, на яких реально можна піднятися у небо.
У 1982 році разом з групою ентузіастів юний Леонід Козярчук, виготовили й проводили польоти в околицях рідного села на саморобному мотодельтаплані (літали на висоті 50-100 м). З часом йому все більше й більше хотілося стати частиною реальності, у якій існували літальні апарати. Так, у 1985-у, а згодом у 1987, 1989, 1991 роках молодий авіатор побував на зльотах (був учасником НЛА-87, що проходив у Радянському Союзі), де заводив знайомства, укріплював зв’язки, обмінювався інформацією про автожири й гелікоптери.
Протягом двадцяти років винахідник самотужки сконструював та виготовив кілька моделей аматорських автожирів, відтак став призером НЛА-87 в Тушино, сконструював надлегкий автожир «ЛК-1» (1987 рік), за створення якого нагороджений призом ОКБ ім. М. Л. Міля та грошовою премією МАП СРСР.
Після закінчення училища за фахом токаря у Нововолинську відслужив у війську. Після служби в армії деякий час працював токарем.
У 1989–1990 рр. навчався у харківському авіаційному інституті та повернувся у рідні краї.
У 1993 році став одним із співзасновників МП «Комета» в місті Рожище.
У 1996–2001 роках працював інженером-технологом мото-дельтапланерного виробництва у київській фірмі «Аерос», яка виготовляє дельтаплани й експортує їх по всьому світу. Пізніше в Рожищі зареєструвався приватним підприємцем із виготовлення деталей і конструкцій мотодельтапланів, аеросаней, на які був попит. Навіть поляки спеціально приїздили на Волинь, щоб придбати комплектувальні деталі.
Леонід Леонідович Козярчук задався ціллю написати книгу про автожири та гелікоптери, зібрав дуже багатий матеріал про майже сотню аматорів-конструкторів, їхні винаходи.
У 2012 році з’явилася його книга «Автожири й гелікоптери 1945–2000. Каталог конструкцій» (2012 р.). Також він є автором низки книг з історії гвинтокрилих НЛА та МДП: «Історія розвитку мотодельтаплана у світлинах» (2014 рік), «Віхи життя – мій шлях у надлегкій авіації» (2017 рік), «Зльоти надлегкої авіації 1984–2018» (2019 рік), «Історія розвитку легкого гелікоптера у світлинах (1943–2020)» (2022 рік), автор низки статей у журналі «Пшегльонд лєтнічий» («Авіаційний перегляд») та інших

Джерела:

https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/

https://kraeznavchiy.blogspot.com/

 ЛІТАКОБУДІВНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 2025

Опубликовано автором
Добавить комментарий

Навчальні програми факультету літакобудування Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» регулярно оновлюють і зараз у них є і безпілотні комплекси, і пасажирські літаки, розповів МГ «Об’єктив» декан Дмитро Крицький.

Декан вважає, що на сьогодні літакобудування – це одна з найактуальніших спеціальностей у всьому світі.
“Безпілотні системи – це теж літакобудування. Якщо ми беремо найближче майбутнє, то вже велика кількість країн розробляє безпілотні таксі. У Китаї вони вже працюють. Це теж літакобудування. Тобто все те, що сьогодення, те, що буде потребуватися в майбутньому – це все до нас. І це дуже актуально і дуже затребувано зараз на ринку праці”, – стверджує Крицький.
Він запевнив, що освітні програми на факультеті оновлюють щонайменше раз на пів року. Також свої запити на те, що зараз актуально і слід додати до дисциплін, дають фірми та організації, які співпрацюють з вишем.
«Навіть якщо ми візьмемо 2014-2015 роки, то більше уваги все ж таки приділялося цивільним літакам для пасажирських перевезень, для вантажоперевезення. На сьогодні ж більше уваги приділяється створенню безпілотних комплексів. Різних розмірів, різних габаритів. Різні технічні завдання надаються і потрібно під них розробляти такі літачки”, – зазначив декан.
Будівництво пасажирських літаків з навчальних програм не виключали.
“Ми від цього відходити не повинні. Потрібно відновлювати авіаційну нашу інфраструктуру, потрібно створювати власний авіаційний парк, потрібно підіймати на ноги наш авіапром, щоб він працював. Тому що якщо ми будемо згадувати, що ми одні з найкращих літакобудівників і якщо ми ці позиції так і здамо, то тоді їх займуть інші країни. А Україна повинна бути на передових позиціях. Тому ми не повинні це забувати й повинні в цьому напрямку розвиватися і працювати”, – переконаний Крицький.
Джерело: https://www.objectiv.tv/uk/

 СВЯТО ПЕРШОКУРСНІКІВ 1- го факультету 2025 року

Опубликовано автором
Добавить комментарий

Для студентів факультету літакобудування новий навчальний рік розпочався не лише з лекцій, а й зі знайомства з однокурсниками та одногрупниками.Веселі, драйвові, по-хаївські запальні конкурси, ігри та естафети відбувалися у безпечному просторі Літакобудівного корпусу та на зеленому майданчику біля нього.
Далі стартувало справжнє свято першокурсників, відмашку якому надали заступники декана — Володимир БОЛДОВСЬКИЙ та Антон ГРИГОРОВИЧ, які в той день були не лише викладачами й наставниками, а й справжніми друзями та колегами по команді.
Разом із ними до команди долучився старшокурсник групи 166н Ілля ТКАЧОВ.
У лабораторії віртуальної реальності новачки спробували себе у ролі спортсменів, гонщиків і навіть супергероїв.

У залі конструкцій літаків вони посиділи в кабіні справжнього літака та відчули, що таке керувати ним.

Біля локації «Я люблю ХАІ» студенти створили енергетичне коло — саме там б’ється серце факультету.

А на завершення відбулися спортивні конкурси:
• перетягування каната (включно з битвою «студенти проти викладачів», де, звісно, перемогла «Дружба»),
• переправа по мотузці,
• зав’язування вузлів,
• командні та особисті змагання.
Учасники отримали сувеніри, а головне — багато позитивних емоцій, нових знайомств і гарний настрій на початок навчального року.
Бо справжнє студентське життя починається там, де є знання, однодумці і дружба!

Джерело:
: https://khai.edu/ua/news/

 ЮРОВСЬКИЙ Владислав, випускник 3 факультету 1998 року випуску

Опубликовано автором
Добавить комментарий


2 березня 2022 року… Ці березневі дні навіки увійдуть в історію Харкова страшними обстрілами. Ворог мстився мирному місту за провалені штурми…
1 березня – страшний ракетний удар по будівлі Харківської обласної адміністрації.
2 березня – палаючи під ракетними залпами будівлі біля Дзеркального струменю…
Ворожі літаки проносилися над містом. Бомби летіли на Харків.
Ворог мстився криваво і без жалю.
Того дня, 2 березня, ворожа бомба влучила у розташування 113-ї бригади ТРО. Пекло вогняного смерчу забрало життя 16 бійців Харківської тероборони. Серед них — майор Владислав Юровський – випускник ХАІ, заступник начальника штабу Харківської бригади ТРО 113 (ВЧ А7041).
Харків був для Владислава не просто рідним містом. Це було його серце, його душа. Місто, за яке він відав найцінніше — своє життя.
Народився у Харкові 12 жовтня 1971 року. З дитинства захоплювався футболом, разом з батьком був завзятим вболівальником харківського Металісту. Мабуть саме вболівання за рідну футбольну команду згодом переросло у справжній патріотизм та бажання захищати Україну.
У старших класах вступив до Фізматшколи ХАІ, а у 1988-му став студентом факультету Систем управління. Він був саме з тієї унікальної породи хайовців, на яких тримається студентське життя ХАІ – встигав навчатися і займатися спортом, організувати факультетські свята і влітку попрацювати у студентських будівельних загонах.
1994 рік – омріяний диплом і лейтенантські погони після військової кафедри ХАІ. Далі працював у Центрі економічних досліджень і управлінського консультування «Консульт», відповідав за комп’ютерно-інформаційну складову організації.
Активний учасник харківського Євромайдану. З початком окупації Криму та Донбасу став волонтером. У 2015 році приєднався до ЗСУ, а згодом увійшов до територіальної оборони Індустріального району Харкова.
Рідні та друзі напишуть про нього:
«Владислав став одним із засновників територіальної оборони Харківщини. Протягом п’яти років він докладав неймовірних зусиль для її становлення та розвитку. Це один із тих ентузіастів, кому ми завдячуємо тим, що територіальна оборона Харкова змогла дати гідну відсіч ворогу у 2022 році… 24 лютого 2022 року бійці тероборони першими вступили у бій із російськими військами, ціною власних життів зупинили ворога та не дали захопити Харків».

2 березня ворожий літак вдарив бомбою по розташуванню 113 бригади ТРО
Бійці пізніше напишуть:
«02.03.2022 року ворожою авіацією був здійснений обстріл ОКП військової частини А7041, в результаті обстрілу ОКП був знищений. Але це не зламало військовослужбовців, а навпаки додало це більше злості та ненависті до ворога…»

З часом на цьому місці з’явиться табличка (а потім невеликий меморіал):
«На цьому місці 2 березня 2022 року під час авіабомбардування міста Харкова, виконуючи священний обов’язок по захисту Батьківщини від рашистських загарбників, загинули воїни 113 ОБР ТРО ЗСУ:
молодший лейтенант ІВАН БОНДАРЕНКО
солдат СТАНІСЛАВ ВОЛОВІК
солдат ІГОР ВОЛОХОВ
солдат ДЕНИС ГУМЕНЮК
майор ВІТАЛІЙ ІСАЄНКО
солдат ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО
майор СЕРГІЙ КОСТЕНКО
солдат ДМИТРО МУНАЄВ
капітан ПАВЛО НОВОСЕЛОВ
капітан ВОЛОДИМИР ЮРЧЕНКО
майор ОЛЕКСАНДР БЕЗУГЛИЙ
солдат ДЕНИС СОКОЛЕНКО
старший солдат ДМИТРО АРХІПОВ
солдат АРТЕМ ДЕЙНЕКО
лейтенант ВІТАЛІЙ ЯКОВЛЕВ
майор ВЛАДИСЛАВ ЮРОВСЬКИЙ

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!