Григорій народився в селі Попельники Івано-Франківській області.
Ще в дитинстві разом із родиною переїхав до села Велика Мотовилівка, що під Фастовом на Київщині. Там закінчив місцеву школу.
Вищу освіту здобув у Харківському авіаційному університеті.
Працював на державному підприємстві «Антонов» та в охороні. Професійно займався боксом, їздив на змагання й виборював перші місця.
Він був створений для інженерії, бо захоплювався ковальською справою і виробами з металу. У кузні обожнював експериментувати, шукати щось нове. Власноруч кував ножі й катани, за що друзі прозвали його «Кузнець». Саме цей позивний він вибрав, коли 24 лютого 2022 року в лавах добровольців став на захист Київщини.

Навесні 2022 року Григорій МАНДРИК бився за Мощун та Ірпінь, звільняв Київщину.
Обіймав посаду командира відділення — командира бойової машини.
Потім був Херсон. Далі Запорізький напрямок, місяці наступів і оборони…
Потім Бахмут. Оскаженілий ворог рвався вперед. Третя штурмова (колишній полк ССО «Азов») пішла в бій, закриваючи собою Україну.
20 січня 2023 року в Кліщіївці, що на Бахмутському напрямку, Григорій МАНДРИК із позивним КУЗНЕЦЬ прийняв свій останній бій.

Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня», «За сприяння оборони Києва», «Сталевий хрест».

Йому назавжди 27…

Дома на нього чекали батьки й наречена, з якою він так і не встиг одружитися…

«Молодий, мужній, великий патріот України… Він мав великі плани на майбутнє після Перемоги – мати сім’ю, народити діток, на вихідних приїхати до мами й тата, бачити і вчити життю молодшого братика і просто жити у вільній країні…» – зазначили у Фастівській міській раді.
«Як боляче… Клята війна забирає найкращих… Царство Небесне, вічний спокій, хай земля буде пухом! Ми будемо всі пам’ятати тебе, Гришка. Низький уклін тобі… Герої не вмирають, вони будуть завжди в наших серцях. Слава Герою України!!! Рідним і близьким щирі співчуття, витримки, щоб пережити це страшне горе…» – написала знайома Наталія Пророченко.
Поховали захисника в селі Велика Мотовилівка Київської області.
На його честь перейменували вулицю Шкільну.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/

https://fastiv-rada.gov.ua/

Сергій народився 22 січня 1990 в селі Левадному Олександрійського району. Тут зробив перші кроки, навчався в Софіївській восьмирічній школі, потім перейшов до Олександрійської школи , а в 2007 закінчив Дружківську школу № 2.
Вчився хлопець старанно та гарно , завжди мріяв здобути вищу освіту .
Закінчив Національний аерокосмічний університет “ХАІ” ім. М.Є. Жуковського за спеціальністю «Ракетні та космічні комплекси».
Протягом останніх років працював на фірмі «Вікопак «, де його всі цінували та любили.

6 грудня 2022 року був мобілізований до лав НГУ, військовослужбовець військової частини 3017 міста Харків.

Зима 2022-23. Під Бахмутом точилися страшні бої. Гранатометник СЕРГІЙ КЛИМЕНКО разом зі своїм підрозділом відбивав шалені атаки ворога в одній із самих запеклих та жорстоких битв цієї війни.
Новини боїв за Бахмут тієї зими сухі та лаконічні:
- 26 грудня 2022 — місто зруйноване більш ніж на 60 відсотків.
- 14 січня 2023 — в Бахмуті знищено 4158 житлових будинків.

14 січня 2023 року під час несення служби на вогневій позиції на околиці м. Бахмут отримав вибухову травму несумісну з життям. Тіло Сергія впізнати було неможливо, мати отримала трагічну звістку – її син зник безвісти…

Лише 04 вересня 2024 року судово-медичною експертизою було встановлено особу солдата Клименка Сергія Сергійовича, помічника гранатометника 2-го відділення гранатометного взводу 4-го батальйону оперативного призначення, військової частини 3017.
Поховали Героя 6 вересня 2024 року в м. Харків, який він безмежно любив і прожив там 15 років.

Йому назавжди буде лише 32…

У Сергія залишились старенька бабуся, матуся та безліч друзів , яких він сильно любив і завжди готовий був прийти на допомогу.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://oleksandrivka-gromada.gov.ua/

Дмитро народився в селищі Нижньогірський в українському Криму.
Навчався там у навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія» №3.
Потім закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
Волонтерив у Ukrainian Bat Rehabilitation Center. Боровся проти незаконних вирубок у Харкові, підтримував організації, що опікуються охороною тварин.
Працював у сфері ІТ.
З 2022 року жив із родиною на Львівщині.

Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро вирішив стати на захист України.
Приєднався до складу 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ.
Як радіотелефоніст виконував важливі завдання, пов’язані з координацією бойових підрозділів.
Указом Міністра оборони України за особисту мужність, виявлену під час виконання бойових завдань, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».

Військовослужбовець Дмитро Пролесковський загинув 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Воїну був 31 рік.

Поховали Дмитра у Львові на Личаківському цвинтарі.
У нього залишилися дружина, брат та батьки.

Сергій Мокренюк:
Ми маємо згадувати імена кримців, що віддали своє життя за Нашу Свободу, за Нашу можливість жити, за можливість бути нашій Державі.
Ми маємо постійно згадувати їх імена, що б пам’яти їх, пам’ятати ціну, яку наразі платить наш народ, щоб жити вільно.
Ми маємо вшановувати їх подвиг, вчити наших дітей прикладами честі, гідності та хоробрості з життя наших полеглих побратимів та посестер.
Слава Героям!
Слава Україні!
Полеглим Честь!
Ось імена тих кримців, що полягли у цій війні:
… Білогірський район: … Дмитро Пролесковський,

«Нещодавно ми втратили друга, вірного прихильника кажанів і природи в цілому. Дмитро Пролесковський пішов добровольцем до лав ЗСУ та загинув на війні, захищаючи нас від російських окупантів. Він був дуже сміливою людиною з чіткою громадянською позицією. Разом з дружиною Дашею боровся проти незаконних вирубок у Харкові, підтримував організації, що опікуються охороною тварин, сортував сміття. Дмитро та Даша були одними з перших волонтерів нашого Центру, з того часу багато допомагали в реабілітації рукокрилих взимку та випускали врятованих тварин з нами навесні. Так боляче, що війна забирає найкращих своїх громадян, котрі могли б ще багато корисного зробити для суспільства», – написали в організації Ukrainian Bat Rehabilitation Center.

Yurii Gerton
Працював з ним, аж не віриться … Героям Слава!

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/donate

crimean.in.ua

https://www.linkedin.com/