Частина 6.
Спогади ГАЙДАЧУКА Віталія, випускника 1-го факультету 1962 року.
Решетніков Валерій народився у Києві в 1935 році.
Вступив до Київського політехнічного інституту.
Проектував планер. Якось привернув увагу О. К. Антонова, і між ними зав’язалася дружба. Олег Костянтинович розглядав ХАІ як базу літакобудування, високо цінував спеціалістів ХАІ, тому й порекомендував Валерію перевестися до ХАІ.
Коли Валерій був на п’ятому курсі, у нього виникла ідея створити СКБ. Це була не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія».
У 1959 році СКБ було створене студентом ХАІ Решетніовим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них уже існувало й зумовило потребу в такій структурі. СКБ на той момент уже існувало в МАІ, але студенти там були не того рівня, що хаївці. Недарма всі заводи — від Далекого Сходу — воліли брати саме хайовців
Решетніков В. був надзвичайно неординарною та талановитою особистістю. Він був хорошим організатором. Був простим у спілкуванні, з добрим почуттям гумору — люди тягнулися до нього. Та й атмосфера в колективі була чудова. Він був фанатом своєї справи. З одного боку, всі, як і сам Решетніков, жили роботою, а з іншого — разом їздили до Чугуєва на пікніки, де відпочивали.
Решетніков був конструктором до мозку кісток, але й мав золоті руки — частенько сам брався за інструменти.
Працювали направду без сну та відпочинку. Це було стилем життя. Інакше себе й не уявляли. Якось «Комсомолка» опублікувала про СКБ статтю «Важке небо». Прийшов лист-запрошення з Новокузнецька. Підприємство не було профільним — там виготовляли вагони, але покликали студентів ХАІ будувати літаки. Одразу народилася приказка: «На роботі не зівай, а то не прийме нас Алтай»
Коли сталася надзвичайна подія під час випробування АВП (апарата на повітряній подушці) і постраждала людина, Валерія Решетнікова відсторонили від керівництва СКБ. Він поїхав до Казані, де спроєктував та виготовив літак «Коник-Горбунок». Згодом повернувся до Києва і був направлений у відрядження до Ташкента, де будували «Мрію».
У Ташкенті під тиском життєвих обставин він вирішив піти з життя.
Було йому тридцять три – тридцять п’ять років.
У ХАІ залишилися його дітища — СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АПП та добра пам’ять про талановитого конструктора, вправного організатора й просто харизматичну людину.
Основний кістяк першого складу СКБ.
Ідентифікацію людей на фото 1 зроблено за допомогою Люшніна В.П.
Зліва направо сидять:
КУРЕЛЮК Анатолій
САЗОНКІН Анатолій
ЗАСЛАВСЬКИЙ Броніслав
РЕШЕТНІКОВА Світлана
РЕШЕТНІКОВ Валерій
?
СТАРІКОВА Олена
СТАРІКОВ Леонід
Зліва направо стоять:
СБОЙЧАКОВ Віталій
ЛЕЙБОВ Віталій
КРІКОВ Юрій
ПОГОРЕЛОВ Боріс
ВІРСЬКИЙ Борис
ДЖЕЛАЛІ Володимир
МИСАН Леонід
ЛЮШНІН Віктор
БУТ Євген (на фото є, але в СКБ не працював)
?
ЧОЛОМБІТЬКО Віктор
ГОТЕНОВ Сурен
СКБ — 50 років.
ДЯКУЮ:
Хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за інтерв’ю с ГАЙДАЧУКОМ В.Е. — фахівець у галузі авіаційної техніки, доктор технічних наук, професор, керівник СКБ, завідувач кафедри проектування ракетно-космічних апаратів, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Хайовцам ГЛУЩЕНКО Сергію, ПАРХОМЕНКО Сергію за фотографії.
Хайовцу ТУРКО Леоніду за допомогу у комунікації.




















