Частина 6.

Спогади ГАЙДАЧУКА Віталія, випускника 1-го факультету 1962 року.

Решетніков Валерій родився у Києві в 1935 року.
Поступив в Київський політех. Проєктував планер. Якось потрапив під увагу О.К. Антонова, між ними зав’язалася дружба .
Олег Костянтинович розглядав ХАІ, як базу конструювання літаків, високо цінував спеціалістів ХАІ, тому й порекомендував Валерію перевестись у ХАІ.
Коли Валерій був на 5-му курсі у нього виникла ідея створити СКБ . Це було не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія.
У 1959 року СКБ був створений студентом ХАІ Решетніковим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них вже було і викликало потребу такої структури.
СКБ на той момент уже було у МАІ, але студенти були не того рівня, що хайовці. Недарма всі заводи від Далекого Сходу воліли брати хайовців.
Решетніков В. був дуже неординарна та талановита особа. Він був хорошим організатором. Був простий у спілкуванні, з добрим почуттям гумору — люди липли до нього. Та й атмосфера в колективі була чудова. Він був фанат. З одного боку, всі, як і сам Решетніков, жили роботою, а з іншого, і їздили разом до Чугуєва на вилазки, де всі разом відпочивали.
Решетніков був конструктор до мозку кісток, але і руки у нього були працюючими — частенько хапався сам за інструменти.
Працювали реально без сну та відпочинку. Це було стилем життя. Інакше себе не приймали.
Якось “Комсомолка” опублікувала про СКБ статтю “Важке небо”. Прийшов лист-запрошення з Новокузнецька. Підприємство не було профільним — будували вагони, але покликали студентів ХАІ будувати літаки. Одразу народилася приказка: на роботі не бовтай, а то не прийме нас Алтай.

Коли сталося НП при випробуванні АВП і постраждала людина, Валерія Решетнікова відсторонили від керівництва СКБ і він поїхав до Казані, де спроектував та виготовив літак “Коник-Горбунок”. Потім повернувся до Києва і був відряджений до Ташкента, де будували “Мрію”.
У Ташкенті під натиском життєвих обставин вирішив піти з життя.
Було йому 33-35 років.

В ХАІ залишилися його дітища СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АВП та добра пам’ять про талановитого конструктора, доброго організатора й просто харизматичну людину.

Основний кістяк першого складу СКБ.

Ідентифікацію людей на фото 1 зроблено за допомогою Люшніна В.П.