2 листопада 2026 року російський удар надпотужними авіабомбами зруйнував школу та підземне укриття в селищі Комишуваха Запорізької області, що стало однією з наймасштабніших трагедій у регіоні за кількістю жертв. Станом на 4 листопада підтверджено загибель 40 осіб, ще десятки мешканців вважаються зниклими безвісти, а пошуково-рятувальні роботи тривають у вкрай важких умовах.

Відкритий лист другу родини, випускнику ХАІ 2-го факультету 1971 року ШИПІЛОВУ Юрі, який зробив себе в Америці

Вітаю американців із великою перемогою!
Синя хвиля справді відбулася!)

КЛЯТА ВІЙНА

Ворог завдав удару реактивним БПЛА по залізничному вокзалу в Дніпрі. Удар прийшовся на одну з платформ, де в цей час перебував поїзд № 866 Дніпро – Запоріжжя. Попри оголошену підвищену небезпеку, на платформі перебували люди. Є загиблі та поранені…

Фото від Іван Карамишев

Дата народження 15 лютого 1978 р.
Дата загибелі 08 липня 2024 р.
Дата поховання 09 липня 2024 р.
Посада відділення зв’язку штурмової роти
Причина смерті помер від ран
Звідки Нікополь, Нікопольська міська громада, Нікопольський район, Дніпропетровська область
Район загибелі Бахмут, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область
Звання Солдат
Військова частина 3 окрема штурмова бригада Азов

19 березня 2023 року в одному з кривавих боїв у промзоні Бахмута він дістав важке поранення.
Побратими винесли його з поля бою. Лікарі боролися за його життя.
Максим понад рік мужньо тримався.
Але 8 липня 2024 року його серце зупинилося…

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://ualosses.org/uk/soldier/

Цієї осені з 19 вересня по 4 жовтня 2026 року у Харкові відбулася перша групова виставка Джея Бернадота в рідному місті — «Теорія розбитих вікон». Її організувала Муніципальна галерея у дворику Літературного музею — просторі, який для багатьох харків’ян має особливе культурне значення.
Із 198 заявок відібрали 28 учасників. Разом вони створили мистецький простір, у якому творчість стала способом осмислення пережитого, спротиву й відродження.

“Я — “хронічний” харків’янин, — розповідає Джей. — Служу в ППО вже два з половиною роки — під Харковом і над Харковом. Мої роботи виставлялися за кордоном, у Києві, але у рідному місті це моя перша виставка, і її тема має для мене принципове значення. Тому що попри всі руйнування і налуди, якими вкрите моє місто, ми не втратили зір, не втратили творчість і навчилися транслювати це в життя, чинити спротив обставинам.
Моя робота поєднує автопортрет, зроблений ще у 2019 році, і зображення ляльки-мотанки, яку я знайшов минулого року у хащах біля покинутої хати на Харківщині. Певним чином ця робота є відображенням мого особистого шляху — від культурного активіста до волонтера і військового”

Відео про цю унікальну подію та інших учасників виставки «Теорія розбитих вікон»:

Ще:
«…Пише прозу та римовану прозу, яку видає за вірші. Фіналіст конкурсу воєнної літератури «4.5.0» у 2025, тепер вже регулярний учасник поетичних Слемів.
Новели та вірші публікувалися у літературному журналі «ПНЯБЗИК» (№2 та №4, 2025), каналах «перцепція» та «Метаромантика», локальних зінах.»

кожного дня я 
граю в класиків:
як дантові кола
проходжу 
квадрати
імена, імена
де легше згадати 
останніх
ніж перших
де прізвища тануть,
залишаються псєвдо.
то де ж той початок
можливо 
це мати, 
Ольга,
дружина знайомого
з Харкова:
він з сином 
в сусідній кімнаті,
вона —
готує обід 
вибух 
уламок влітає
в кухню, відтинає
їй ногу; бульон ще
кипить. 

чи ні, 
це Валерій,
батько зі Львова,
що сину віддав 
Полегшені плити —
АТО надломила спину, 
йому вже не можна інші.
це — квітень 
двадцять другого:
зброю кують
з плугу,
Броню — з жита та рейок;
робимо збір
як з повітря хліби
Дістаємо з Америки
Металокерамику легку: ми раділи,
ніби зрівняли шанси,  
ніби обставили смерть.
Валерій загине в аварії
— плити не знадобляться.

ні, перший, це 
Сафо
кращий з синів
я знав його 
ще з універу,
з молодших курсів:
нескладний 
блідий
середньо
схидняцький
емо 
в татухах,
з тунелями в вухах, 
за зовнішній вигляд 
його навіть били 
ідейно правильні
праві; я сам
насміхався:
мовляв, 
покоління
втрачене.
він кинув
роботу 
на тисячі 
баксів,
повернувся 
з Грузії,
зняв бронювання,
став снайпером,
бився за землю
за правих
за мене
загинув в Ізюмі,
в самому пеклі.

кожного ранку
я згадую класиків
бо 
краща присвята
це 
ритуал памʼяті 
хвилина мовчання
за півтори до 
Судного Дня
імена, імена
мої перші
мої ніколи не
крайні
мої смерті 
моє життя.
 
13.08.25

Примітка від Н. Олійник:
“… Сафо кращий з синів, я знав його ще з універу…” -
йдеться про ШРУБЕКА Євгена, випускника 7-го факультету 2010 року, який загинув 15.05.2022 року

Янгола — охоронця з величезними крилами тобі, Bernadotte Jay.

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.facebook.com/share/p/1FTakbVc7h/

https://www.instagram.com/jay_d1vision/

https://ua.linkedin.com/in/jaybernadott/

https://lyuk.media/news

https://gromada.group/

https://litcentr.in.ua/publ/279-1-0-17729

Олексій народився в Запоріжжі в 1986 році.
Його мама — заслужена вчителька 63-ї Запорізької гімназії Лілія Миколаївна Круліковська — залишила теплий слід у серцях багатьох поколінь учнів.
Після школи, продовжуючи славну традицію запорізьких моторобудівників, Олексій вступив до ХАІ на факультет авіаційних двигунів. Навчався на кафедрі теорії авіаційних двигунів (201), за спеціальністю «Газотурбінні установки і компресорні станції». Студентське життя, навчання, омріяний диплом…
Після закінчення університету він повернувся до рідного Запоріжжя й працював на легендарному ДП «Івченко-Прогрес». Інженер-конструктор відділу силових установок та реверсивних пристроїв.

О 15:18 мирне місто сколихнув ракетний удар. П’ять страшних вибухів. П’ять стовпів чорного диму здійнялися над житловими кварталами.
“Внаслідок атаки загинуло четверо людей, ще 23 — зазнали поранень…” — сповістять новини.

Серед загиблих — Олексій Круліковський…

Наступного дня в 63-й гімназії з’явився допис:
“Коли помирає людина, світ стає біднішим. Ми втрачаємо її думки, її бачення світу, її щедру душу.
Ця клята війна забирає найдорожче — наших дітей…Унаслідок ракетного обстрілу обірвалося життя Олексія Круліковського — нашого випускника, сина нашої колеги, Лілії Миколаївни, яку знає і пам’ятає не одне покоління учнів. Він пішов у засвіти…
Боляче… невимовно боляче писати ці слова. Про Льошу — енергійну, добру, працелюбну людину.
Люблячого сина, брата, чоловіка…”

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://24tv.ua/

https://www.facebook.com/groups/441420679828554/

https://www.facebook.com/profile.php?id=100012146205607

СЬОГОДНІ УКРАЇНІ ПОТРІБНІ ФІЗИКИ, МАТЕМАТИКИ, ХІМИКИ ТА ІНЖЕНЕРИ.

Наш технологічний розвиток і наші перспективи як держави залежать від теперішніх семикласників — десь у цьому віці у хлопців і дівчат формується бачення їхнього майбутнього фаху. І державі треба докладати всіх зусиль, щоб молодь хотіла вивчати точні науки. А цифри, на жаль, тривожні: на фізику та хімію в Україні навчається критично мало студентів. На вчителів природничих наук у провідних педагогічних університетах — одиниці.
Тоді як в Росії щороку ці спеціальності здобувають тисячі. Це виклик, який ми не маємо права ігнорувати. Без власної науки, якісної освіти та підготовки фахівців у природничих і технічних галузях неможливо побудувати технологічно сильну державу. Особливо, коли безпека залежить від технологій. Формула майбутнього проста: сильна освіта — сильна національна безпека. Тому все починається зі школи, де молодь повинна здобувати не лише знання, а й базове розуміння того, що вона має право самостійно обирати своє майбутнє.
І ще один важливий момент, який хотів донести студентам: створюйте сенси, любіть свою роботу і, попри все, залишайтеся гарними людьми. Коли ви любите і повністю віддаєтеся роботі, ви неодмінно станете частиною якоїсь великої історії. Дякую українській молоді за цю розмову, вдумливі питання, відкритість і зацікавленість. Саме вам творити майбутню історію України, ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність і розбудовувати державу, за яку сьогодні бореться наш народ.

NV.UA
У середу, 14 жовтня, Метрополітен-опера підтримала Україну та український народ у боротьбі за свободу та незалежність під час повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Оркестр виконав гімн України. Перед початком основної програми – опери Верді Макбет – на сцену «Метрополітен-опери вийшов її генеральний директор Пітер Гелб. Він сказав промову, в якій висловив непохитну підтримку Україні.
«З моменту жорстокого та незаконного вторгнення Росії в Україну Метрополітен-опера твердо підтримує боротьбу України за свободу та справедливість. Сьогодні, коли Україна зазнає безперервних і нещадних атак, вона потребує нашої підтримки — підтримки всього світу — як ніколи раніше. На знак солідарності просимо вас підвестися, доки звучатиме Державний гімн України», — сказав Пітер Гелб.

Оркестр «Метрополітен-опера» під керуванням диригента Янніка Незе-Сегена виконав гімн України, а зал слухав його стоячи.

«Який приємний сюрприз і яка неймовірна честь стати свідком такого сміливого прояву підтримки України сьогодні ввечері в Метрополітен-опері», — поділився дизайнер і стиліст Кевін Герцог з Нью-Йорка, який прийшов послухати оперу Верді.
«Пролунали схвильовані вигуки, а потім характерний шарудіння: сотні людей одночасно піднялися зі своїх місць. Приблизно на чверті виконання раптово залунав чоловічий голос – хтось почав підспівувати. Люди довкола почали озиратися, намагаючись зрозуміти, кому належить цей голос, але мені так і не вдалося його знайти. Чоловік, безумовно, був чудовим співаком; це був виступ, гідний сцени Метрополітен-опери — хай і спонтанний, і загадковий.Можливо, з віком я став сентиментальнішим, але мені здалося, що це був один із тих рідкісних моментів, коли різницю між нами зникає і залишається лише те, що нас об’єднує, — наша людяність», — поділився він своїми враженнями.