Відео зробив ГЛУЩЕНКО Сергій:
Була в моєму архіві та ХАІ стара фотографія випробування АПП-2.

Спочатку я її пропустив через ШІ — покращив і колоризував фото.

А потім дав ШІ промт (завдання) зробити динамічне відео.
Після 3-5 варіанта отримав приблизно те, що хотів.
Довелося пояснювати ШІ, що таке повітряна подушка.

Від ШІ:
Сергій ГЛУЩЕНКО — відомий випускник Харківського авіаційного інституту (ХАІ), фотограф, хронікер і багаторічний керівник легендарного фотоклубу ХАІ.
Завдяки його роботі було створено масштабну візуальну фото- та відеоісторію інституту, що охоплює кілька десятиліть.

Ключові факти біографії та діяльності:
• Навчання в ХАІ: Закінчив 2-й факультет у 1975 році.
Серйозно захоплювався фотографією ще до вступу у виш.
• Фотоклуб ХАІ: Очолював інститутський фотоклуб у 1970-х роках. Під його керівництвом клуб організовував масштабні виставки, фіксуючи студентське життя, будзагони, свята (включно з Днями ХАІ) та знакові міські події Харкова.
• Кіно- та фотохроніка: Брав активну участь у створенні архівних відеоматеріалів та документальних фільмів про інститут. Наприклад, брав участь у зйомках робочих матеріалів до фільму «Захопленість» (рос. «Увлеченность») та стрічки про дельтапланеристів ХАІ «Романтики неба».
• Історична спадщина: Його улюбленим інструментом була панорамна камера «Горизонт». Величезний архів знімків Сергія Глущенка сьогодні є головним джерелом історичних кадрів про «золоту епоху» ХАІ 1960–1980-х років (ректор М.А. Масленников)

ЛЮШНИН Віктор, випускник 1-го факультету 1962 року, провідний співробітник та ветеран СКБ ХАІ, провідний розробник літака ХАІ-20, фахівець з АПП, старший науковий співробітник ХАІ.

У СКБ було побудовано всього чотири АПП (апарати на повітряній подушці).
Вони були створені в різні роки.
Керували теж різні люди.

АПП-1 (перший в Україні),1960-1962.
Керували троє дипломників: КРІКОВ Юрій, ДЖЕЛАЛІ Володимир та РУБЦОВ Віктор.

АПП-2 (для експериментів), 1962 та АПП-3, (очеретозбиральний),1963-1964.
Керував РЕШЕТНІКОВ Валерій.

Незмінним учасником під час побудови був Боря ВІРСЬКИЙ.

Нарешті, АПП-4 (дослідження стійкості),1964-1968 .
Спроєктував МИСАН Леонід.
Відмовилися від осьового компресора і перейшли до застосування відцентрового вентилятора.
Виготовленням та проведенням експериментів займалися ВІРСЬКИЙ Борис та ПІЛЬНИК Олександр.

ДЯКУЮ:
Хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за спілкування з Люшніним В.П.
Хайовцу ГЛУЩЕНКО Сергію за фотографії.

• Статус: Доцент кафедри інженерії програмного забезпечення ХАІ.
• Діяльність у ХАІ: Пішов стопами батька і все життя присвятив рідному інституту. Студенти та колеги знали його як неймовірно доброго, інтелігентного та відданого своїй справі викладача.
Навесні 2022 року, попри масовані обстріли Харкова, він пішки ходив до університету, щоб проводити онлайн-заняття.
• Трагедія: Життя Геннадія Дмитровича трагічно обірвалося 24 липня 2026 року. У віці 65 років він загинув на трасі поблизу П’ятихаток під Харковом внаслідок удару російського FPV-дрона на оптоволокні.

Батько: Дмитро Федорович Симбірський

• Статус: Відомий радянський та український учений, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії СРСР.
• Діяльність у ХАІ: Багато років очолював кафедру 203 «Двигуни авіаційних літальних апаратів».

• Спеціалізація: Був видатним фахівцем у галузі термоміцності, діагностики стану та температурних режимів газотурбінних двигунів (ГТД). Під його керівництвом зросли покоління авіаційних інженерів.
• Пам’ять: Помер у віці 90 років у лютому 2024 року.

Мати: Леся Міновна Симбірська

• Статус: Радянський і український науковець, кандидат технічних наук, фахівець у галузі дорожньо-будівельних машин, інформаційних систем та технологій.
• Походження та переїзд: Родом із Києва (у дівоцтві або за документами згадується як киянка). Наприкінці 1958 року переїхала до чоловіка в Харків.
• Спеціалізація: Будівельні та дорожні машини, дослідження важкої спеціальної техніки та механізмів її повороту.
• Викладацька діяльність: Сімбірська активно брала участь у масштабному впровадженні перших обчислювальних засобів у навчальний процес ХАДІ. Кандидат технічних наук Леся Мінівна Сімбірська стояла біля витоків створення кафедри автоматики в Харківському автомобільно-дорожньому інституті.
• Оточення: Колеги та друзі родини згадували Лесю Мінівну як неймовірно начитану, інтелігентну та гостинну людину, яка збирала навколо себе творчу та наукову інтелігенцію Харкова. Вона вільно володіла українською мовою та трепетно ставилася до культури.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

Іван народився 30.09.85 року
У 2022 року закінчив Аерокосмічний ліцей ХАІ

Демченко Олександр:
Він був у паралельному класі.
Прізвище було на слуху, оскільки він і вчився добре, і брав участь в активностях.
Був невисокого зросту.
Подобався дівчатам.

2008 року закінчив факультет СУЛА ХАІ

Іван віддав своє життя за Україну 15 грудня 2023 року під час бойових дій поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Нагороджений: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://studgorodok.khai.edu/

https://memorybook.org.ua/

МРІЇ І НЕБО

Людина ніколи не розлучалася з думкою про польоти.
Удосконалюються технології виготовлення літальних апаратів, їхні конструкції і все, що необхідно для переміщення в повітрі. Авіамоделі на радіокеруванні винайдено давно, і прихильників цього захопливого заняття стає все більше. У сучасних умовах технічного прогресу для польотів використовуються моделі радіокерованих літаків, вертольотів, квадрокоптерів, а також іншої техніки. Любителі такої техніки й авіатори вміють не тільки керувати габаритними моделями реальних літаків, але й складати їх і навіть тюнінгувати.

Чотири роки тому я захопився авіамоделізмом і був трохи здивований великою кількістю таких самих, як я, людей. Вони багато часу приділяють удосконаленню авіамодельної техніки. Серед них – колишні випускники ХАІ, і всі вони – просто закохані в небо люди. Цих людей об’єднує Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової Товариства сприяння обороні України. Основний аеродром розташовано в селищі Коротич, де регулярно проводяться тренування, зустрічі, змагання з різних повітряних видів спорту. Такі змагання проводяться по всій території України – у Вінниці, Києві, Полтаві, Чернігові, Умані, Одесі, а також за кордоном – в Австрії, Польщі, Словенії, Німеччині, Нідерландах та ін.

Минулого року я брав участь у змаганнях у Вінниці з моделлю «Брістоль “Скаут С”» у класі моделей копій. Цей літак колись розробила фірма «Брітіш енд Колоніел Ейроплейн Ко» (http:// ww1.milua.org/AwBrisTScout.htm). Він піднявся в повітря в лютому 1914 року. Цей літак мав дуже високі якісні характеристики, і його було використано під час Першої світової війни у Франції. З цією моделлю мені пощастило зайняти почесне восьме місце.

Після проведення змагань колеги запропонували побудувати модель літака ХАІ-19, складеного в студентському конструкторському бюро Харківського авіаційного інституту. У створенні прототипу цього літака брали участь студенти, що мали певний запас знань з авіаційних дисциплін. Деякі продовжують роботу в СКБ ХАІ й сьогодні. Це Борис Вірський, Віталій Сбойчаков, Віктор Люшнін. Вони надали опис і деяку документацію з виготовлення літака (наприклад, «Пособие конструктору легких самолетов любительской постройки» авторов В. П. Люшніна, А. В. Олефіра, Л. А. Малькова).
Мені знадобилося не дуже багато часу для створення моделі літака ХАІ -19 (на фото – модель прототипу, побудованого 1961 року). На мою думку, це дуже вдала схема літака. Проведено льотні випробування цієї моделі. Прототип літака стійко тримається в повітрі, виконуючи комплекс фігур вищого пілотажу, необхідний для цього типу моделей. Польотна маса моделі разом із літійполімерним акумулятором ємністю 2250 мА/год становить 1600 г. Час польоту – 15–20 хвилин при швидкості вітру 2–3 м/с.
Отже, модель готова. Випробування проведено. З нетерпінням чекаю змагань.

ДЯКУЮ хайовцю ГЛУЩЕНКО Сергій за допомогу з фотографіями.

Джерело:

https://khai.edu/files/uploads/gazeta/xai_za_aviakadry_1_2016.pdf

У листопаді 2023 – виконуючи бойове завдання, він зник без вісті на Куп’янському напрямку.

Від одногрупника: «Добрий день, зник безвісти.  Але хлопці з бригади кажуть, що навряд чи вижив. Вже багато часу пройшло, то надії все менше і менше…»

Але диво буває…

Пишаємося, молимося та чекаємо на тебе, Ігорю!
Янгола-охоронця з величезними крилами тобі, Ігорю!

КЛЯТА ВІЙНА…

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://k703.khai.edu/

Решетніков Валерій народився у Києві в 1935 році.
Вступив до Київського політехнічного інституту.
Проектував планер. Якось привернув увагу О. К. Антонова, і між ними зав’язалася дружба. Олег Костянтинович розглядав ХАІ як базу літакобудування, високо цінував спеціалістів ХАІ, тому й порекомендував Валерію перевестися до ХАІ.
Коли Валерій був на п’ятому курсі, у нього виникла ідея створити СКБ. Це була не відповідь на рішення згори, це була ініціатива самого Решетнікова Валерія».
У 1959 році СКБ було створене студентом ХАІ Решетніовим Валерієм.
Бажання будувати літаки та літати на них уже існувало й зумовило потребу в такій структурі. СКБ на той момент уже існувало в МАІ, але студенти там були не того рівня, що хаївці. Недарма всі заводи — від Далекого Сходу — воліли брати саме хайовців
Решетніков В. був надзвичайно неординарною та талановитою особистістю. Він був хорошим організатором. Був простим у спілкуванні, з добрим почуттям гумору — люди тягнулися до нього. Та й атмосфера в колективі була чудова. Він був фанатом своєї справи. З одного боку, всі, як і сам Решетніков, жили роботою, а з іншого — разом їздили до Чугуєва на пікніки, де відпочивали.
Решетніков був конструктором до мозку кісток, але й мав золоті руки — частенько сам брався за інструменти.
Працювали направду без сну та відпочинку. Це було стилем життя. Інакше себе й не уявляли. Якось «Комсомолка» опублікувала про СКБ статтю «Важке небо». Прийшов лист-запрошення з Новокузнецька. Підприємство не було профільним — там виготовляли вагони, але покликали студентів ХАІ будувати літаки. Одразу народилася приказка: «На роботі не зівай, а то не прийме нас Алтай»
Коли сталася надзвичайна подія під час випробування АВП (апарата на повітряній подушці) і постраждала людина, Валерія Решетнікова відсторонили від керівництва СКБ. Він поїхав до Казані, де спроєктував та виготовив літак «Коник-Горбунок». Згодом повернувся до Києва і був направлений у відрядження до Ташкента, де будували «Мрію».
У Ташкенті під тиском життєвих обставин він вирішив піти з життя.
Було йому тридцять три – тридцять п’ять років.

У ХАІ залишилися його дітища — СКБ, ХАІ-17, 18, 19, АПП та добра пам’ять про талановитого конструктора, вправного організатора й просто харизматичну людину.

Основний кістяк першого складу СКБ.

Ідентифікацію людей на фото 1 зроблено за допомогою Люшніна В.П.