Про Максима дуже мало, що відомо, дуже…
Максим родився 01.09.1981 року.
Рідне місто — Новомосковськ.
Пішов на фронт добровольцем 24.02.2022 .
У жовтні 2023 року його серце зупинилося.
Залишилися сторінка у ФБ, яка заповнена інформацію про пошук зниклих воїнів ЗСУ…

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ШАНА ТА СПОКІЙ ДУШІ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ…
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://studgorodok.khai.edu/

https://www.facebook.com/profile.php?id=100010753021112

- убити 707
- дістали порання 2548

В. Решетніков. “Крылья Родины, 1962, № 10, стор. 16-17”

ХАІ-19

Ми вирішили самотужки не лише спроектувати, а й побудувати абсолютно нову спортивну машину, довівши цим можливість створення літака в умовах громадського студентського конструкторського бюро.
Студенти Борис Перегудів, Броніслав Заславський (ведучий з проектування), Леонід Мисан, Сурен Готенов, Анатолій Сазонкін, Віктор Чоломбитько та інші працювали, забуваючи часом про сон та їжу. Весь час нам доводилося вчитися та вчитися. І ось, коли проект був готовий, виникли зовсім непередбачувані проблеми, пов’язанні з дещо примітивною технологією виготовлення агрегатів. Так, наприклад, вирішили ставити на літак 4-х лопатевий гвинт змінного кроку, коефіцієнт корисної дії якого вищий, ніж у гвинта фіксованого кроку. Лопаті виготовлялися з переклеювання і вставлялися в сталеві цангові стакани. За розрахунками вони мали добре триматися в стаканах, проте під час роботи двигуна лопаті під впливом відцентрових сил двічі виривало. Тоді вирішили замінити 4-х лопатевий гвинт 2-х лопатевим фіксованого кроку. Цього разу лопаті відлили з магнієвого сплаву і посадили в стакани на трапецеїдальному різьбленні, законтривши штифтами. Більше лопат не виривало, гвинт давав достатню для зльоту тягу.
Невеликий обсяг токарних та зварювальних робіт нам допомогли виконати комсомольці одного із місцевих заводів.
… Три місяці напруженої праці і новий літак ХАІ-19 готовий.

Провели наземні випробування. Мета цих випробувань – уточнення злітно-посадкових характеристик, перевірка ефективності кермів, правильність підбору гвинта, відпрацювання та регулювання двигуна на всіх режимах, регулювання та перевірка роботи всіх систем та агрегатів. Враховувалася зручність доступу до тих чи інших агрегатів та вузлів, хронометрувався час монтажу та демонтажу агрегатів у польових умовах. Так, наприклад, з’ясувалося, що для стикування крила до фюзеляжу потрібно 5,5 хвилин, для постановки капотів двигуна – 7 хвилин. В результаті наземних випробувань визначили посадкову швидкість, швидкість відриву, довжину розбігу та пробігу. Ефективність кермів виявилася достатньою.
Особливу увагу звернули на перевірку шасі та його амортизації. З’ясувалося, що основні стійки працюють цілком задовільно, а в носовій стійці виявилися досить значні переміщення від бічних сил. Прийняли заходи, що забезпечують більшої жорсткості носової стійки.
Мала бути друга, складніша частина випробувань. Потрібно було довести, що літак здатний літати, а керувати ним зможе пілот навіть невисокої кваліфікації. Випробування пройшли успішно. ХАІ-19 злетів у небо.
Що ж є ХАІ-19? Це — вільнотремальний моноплан нормальної схеми, з низько розташованим крилом і триколісним шасі, з керованим носовим колесом.
Конструкція літака — цільнодерев’яна, кабіна — відкрита. Фюзеляж — фермової конструкції, з верхнім напівкруглим гаргротом. У найпростішому стапелі збираються лонжерони фюзеляжу. Потім вони з’єднуються у простарову ферму. Між нижніми лонжеронами в їхній площині стоять два поздовжні силові елементи, які, зв’язуючись фанерою БП1Л2, утворюють потужну силову підлогу. Носова частина фюзеляжу зашита фанерою.
У носовій частині фюзеляжу за протипожежною перегородкою розташовано паливний бак ємністю 27 літрів. Виріз кабіни облямований переклеюванням з 10 рейок,
перетином 2×20 мм. Пілот захищений від потоку, що набігає, козирком, виготовленим з оргскла завтовшки 3 мм.
Лонжерон невеликого за розмахом центроплана (1ц = 750 мм) пропущено між двома вертикальними стійками фюзеляжу. Стійки та лонжерони пов’язані металевими вузлами. До них кріпляться ферми основних стійок шасі.
Кріплення заднього лонжерону центроплана аналогічно передньому. Між обома лонжеронами встановлюється та кріпиться сидіння пілота. На передньому лонжероні закріплена ручка управління, на задньому — обойма основних блоків управління.
Педалі закріплені на передньому шпангоуте фюзеляжу. Ручка та педалі з’єднані з відповідними кермовими поверхнями сталевим тросом 2.5 мм Регулювання натяжки тросів здійснюється тандерами.
Під фюзеляжем знаходиться щиток, пов’язаний із закрилками. Випуск їх здійснюється за допомогою рукоятки, розташованою в кабіні зліва, безпосередньо під сектором газу. Підфюзеляжний щиток та закрилки пов’язані з ручкою керування жорсткими тягами. У хвостовій частині фюзеляжу змонтовані два шпангоути, що переходять у лонжерони кіля.
Крило однолонжеронне, з фанерним носком, що працює на кручення. Обшивка крила полотняна. Аналогічну конструкцію, з погляду силової схеми, мають рульові поверхні, крилок та стабілізатор. Крило пристиковується до фюзеляжу в трьох точках.
дві на передньому лонжероні та одна на задній стінці. Відповідні вузли є на лонжеронах центроплана. Законцювання крила виконані з пінопласту. Крило набрано з нервюр однакового профілю. На лівій консолі знизу кріпиться трубка ПВД. Закрилок -щілинного типу, що відхиляється в два фіксованих положення — 20 і 60′. Елерони (щілинного типу) підвешиваються до задньої стінки крила в трьох точках.
Шасі триколісне з керованим носовим колесом. Основна стійка являє собою зварену ферму з важільний шнуровий амортизацією. Стійка кріпиться до фюзеляжу у двох точках за допомогою хромансилевих вузлів, виготовлених слюсарним способом. Ферма кріплення передньої стійки виконана заодно з моторамою. Шарнірно стійка підвішується до ферми і має напрямні для запобігання переміщенню під дією бічних сил. Амортизація гумова, шнурова.
Силова установка літака складається з мотоциклетного двигуна М61-К потужністю 30,5 к. с., редуктора та гвинта. Редуктор двоступінчастий, циліндричеський з передатним ставленням 2,57. Конструкція редуктора розроблялася з таким розрахунком, щоб він зготувався переважно слюсарним і токарним способом — без лиття. Кришки редуктора зроблені з пластин Д16Т завтовшки 12 мм. Розточення гнізд під підшипники вироблялася на віртикально-фрезерному верстаті. Вали з стали ЗОХГСА. Шестерні використані з мотоциклетних коробок передач. Кожух вигнутий зі сталі ЗОХГСА товщинної 2 мм і скріплений з кришками гвинтами М5.
Моторама є зварною конструкцію із сталевих труб ЗОХГСА 20X1. Вона кріпиться до лонжеронам, зав’язаним з першим шпангоутом, на втулках з гумовими амортизаторами. Нижня частина моторами — ферма кріплення носової стійки шасі.
Капоти двигуна є клепаною конструкцією з листів. Д16Т л 0,8. Усі поверхні мають одинарну кривизну, що дозволило обійтися без трудомістких робіт із виготовлення болванок.
Паливо до карбюраторів подається через кран та фільтр самопливом. Робота двигуна контролюється приладами тахометром та двострілковим покажчиком температури головок циліндрів.
На літаку, крім того, встановлені: варіометр, висотомір, покажчик швидкості, компас, покажчик повороту та ковзання.

Основні дані ХАІ-19:
розмах крила — 7,5 м;
площа крила — 9,5 м2;
хорда крила — 1,25 м;
подовження-6;
довжина літака — 5,2 м;
висота літака -2,1 м;
база шасі — 1,5 м;
ширина колії шасі — 1,2 м;
вага — 200 кг;
повна польотна вага — 312 кг;
потужність двигуна — 30,5 к. с.;
максимальна швидкість у землі – 140 км/год; посадкова швидкість — 60 км/год;
швидкість відриву — 75 км/год;
скоропідйомність біля землі – 2,5 м/сек;
практична стеля — 2000 м;
максимальна дальність польоту – 600 км;
розбіг – 220 м;
пробіг — 120 м.

На жаль, повного комплексу випробувань провести не вдалося. Довелося обмежитися висотою польоту 50-70 м. Однак, досягнуто головне — ми довели, що літак, збудований руками студентів може літати!
Наш досвід дозволяє зробити висновок, що потрібно і можна більше довіряти молоді, не сковувати ініціативу конструкторів-початківців, а навпаки, всіляко розвивати її та підтримувати.
Особливого значення, на наш погляд, набуває проектування та будівництво літаків на громадських засадах студентами вищих авіаційних навчальних закладів.
Для майбутніх будівельників крилатих машин конструювання літака, безпосередня участь у його будівництві з’явиться чудовою практикою, підготує майбутніх авіаційних інженерів до самостійної творчої праці.
На адресу студентського конструкторського бюро Харківського авіаційного інституту надходить багато листів від підприємств, установ, колективів та приватних осіб — ентузіастів проектування легкомоторних літаків — із проханням надіслати креслення нашого літака.
Якщо опубліковані в журналі «Крила Батьківщини» матеріали про роботу студентів — комсомольців над будівництвом літака ХАІ -19 принесуть конструкторам — любителям якусь допомогу, ми будемо раді.

ГАЙДАЧУК Віталій, випускник 1-го факультету 1962 року:

На борту літака за моєю пропозицією була намальована емблема «Камен’яра» : «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, бо вам призначено скалу сесю розбить.» Іван Франко. Це символічно відображало всі труднощі отримання дозволів на випробування літака

ДЯКУЮ:
А. Воробйв за інтерв’ю з В.Є. Гайдачуком
С. Глущенко за фото

Зданевич Анатолій, випускник 2-го факультету 1971 року

Щиро й від усієї душі та серця вітаю своїх колег по студенству у ХАІ (1965-1971) з 55-річчям випуску! Бажаю у доброму здоров`ї зустріти ТРЕТЮ МОЛОДІСТЬ! (читай плакат над фото п`ятирічної давнини).

30 травня легендарний оркестр ХАІ святкуватиме 25 років від дня відновлення!
Саме цими днями чверть століття тому диригент і наставник Андрій Кіндратович Твердий відродив оркестр ХАІ — колектив, який згодом став одним із музичних символів університету.
За ці роки оркестр пройшов великий шлях: концерти й фестивалі, університетські свята й міські події, виступи для захисників України, волонтерські ініціативи й благодійні збори. І весь цей час колектив залишався особливою частиною атмосфери ХАІ — живою, творчою та справжньою.
З 2015 року оркестр ХАІ очолює Артем Слободянюк, а музиканти продовжують творити історію колективу вже в реаліях воєнного Харкова.

Головні досягнення колективу під керівництвом Артема Слободянюка:

• Національний рекорд України: 25 травня 2024 року оркестр встановив офіційний рекорд, зігравши без перерви 9 годин і 50 хвилин.
• Символічна програма: марафон присвятили 94-річчю університету, виконавши рівно 94 музичні композиції.
• Благодійна допомога: під час онлайн-трансляції рекорду музиканти зібрали сотні тисяч гривень на потреби бойових бригад, які захищали Вовчанський напрямок.
• Волонтерська мета: головною місією оркестру є монетизація творчості у пряму допомогу захисникам України, на зараз за 29 стримів зібрано 3650000 грн для ЗСУ.

За словами Артема Сила, яка рухає вперед це:

• культурний ґрунт , створений у ХАІ у 90-ті роки, яскравий приклад — команда КВК “Люди у білому”;
• приклад для інших колективів;
• підтримка адміністрації.

ВІТАЮ З ЮВІЛЕЄМ ОРКЕСТР ХАІ та його керівника АРТЕМА СЛОБОДЯНЮКА!
ТВОРЧИХ УСПІХІВ, УДАЧІ !

P.S. Нараді історичної чесності хочу трохи поправити Артема.
Коли я вчилася, а це кінець 60-х, у ХАІ була ініційована тодішнім ректором програма естетичного виховання майбутніх інженерів — були студії живопису та скульптури, був Клуб вихідного дня, який очолювала Фірсова С.І. , де були Студентський театр естрадних мініатюр під керівництвом провідного артиста театру ім. Пушкіна Лисенка Євгенія, танцювальний колектив — основа виїзних агітбригад, чоловічий вокальний колектив — постійний призер фестивалів, команда КВК, яка вийшла на всесоюзну телесцену, незліченна кількість ВІА та… духовий оркестр ХАІ, яким керував відомий український тромбоніст, диригент та музичний педагог Ганзбург І.Г.

Андрій Миколайович народився в місті Сміла Черкаської області.
Останні 20 років прожив у Києві.
Поступив до ХАІ наприкінці 90-х.
Встигав все – і добре вчитися, і займатися спортом, і бути головою профбюро Першого факультету. Активний, завзятий, веселий – своєю енергією він заряджав всіх навколо.
Колона Літакобудівного факультету, що відкривала свято, завжди була однією з самих хайовських. Їх веселі плакати, кричалки та девізи навіки увійшли в історію ХАІ. Як і один з їх авторів Андрій Поляков — студентський лідер, якого досі пам’ятають на рідному факультеті.
У 2004 році закінчив Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» за спеціальністю «Технологія літако- та вертольотобудування». Також отримав звання офіцера запасу на військовій кафедрі.
Після випуску працював на ДП «Антонов», де Андрій працював і по АН-148, і по Ан-158, і по легендарним Руслану та Мрії. Народилось двоє чудових діточок. З’явилася нова, цікава робота.
Колеги казали «чудовий лідер і професіонал справи». А головне – Андрій завжди був людиною, яка всім серцем відторгала несправедливість, яка переживала за долю країни.
Потім став підприємцем. Займався спортом і саморозвитком.
Був активним учасником Революції Гідності, під час якої отримав поранення.

24 лютого 2022 року чоловік відправив рідних у безпечне місце, а сам пішов записуватися до лав добровольців. Наступного дня у складі 131-го батальйону 112-ої бригади ТРО боронив Київ.
Після звільнення столиці перевівся до інженерної роти 241-ої окремої бригади ТРО ЗСУ. Там обійняв посаду командира інженерно-технічного взводу.
Влітку вирушив на Харківщину.
У липні 2023-го перевівся на посаду командира інженерно-саперного взводу 206-го батальйону та поїхав боронити Донеччину.

«Андрій – справжній патріот України! Його кредо під час війни було: «Душу – Богу! Життя – Україні! Честь – для себе!».
В результаті так і сталося. Андрій не міг сидіти на місці, постійно рвався вперед. І добровільно, за власним бажанням, перейшов з тилової військової частини у ту, яка залучена до бойових дій.
В новому колективі зарекомендував себе тільки з найкращої сторони: як командир, як побратим, як друг! Він зміг згуртувати взвод, яким керував, та здружити різновікових військовослужбовців. Керівництво батальйону було, без перебільшення, в захваті від нього і говорили: «Нарешті знайшли того офіцера, якого так давно шукали!» – розповів рідний брат загиблого Дмитро.
«Андрій – це та людина, яка завжди всім допомагала, щирий, мегаактивний, справжній патріот!» – додала подруга дитинства Альона Нянченко.
26 ЖОВТНЯ 2023 РОКУ — в зоні відповідальності 206 окремого батальйону ТРО в районі міста Сіверськ при проведенні інженерної розвідки у зонах можливого дистанційного мінування ворога був виявлений невідомий вибуховий пристрій.
Старший лейтенант Андрій ПОЛЯКОВ, надавши команду підлеглим саперам відійти на безпечну відстань, почав проводити первинний огляд — чи є вибуховий пристрій одиночним або ж є частиною мінного поля. В цей момент відбулася детонація…

За спогадами командира батальйону майора Андрія Шуби: «Це тяжка втрата для нашого батальйону. Старший лейтенант Поляков був професіоналом своєї справи, порядною й відповідальною людиною, а також беззаперечним лідером у своєму підрозділі. Не пробачимо! Помстимося!»

За час спільної служби я запамʼятав «Бізона» як найкращого сапера за весь час існування 206 батальйону. Ініціативний, азартний, завжди йшов виконувати задачі сам, прагнув розвиватись у перспективних напрямках на кшталт боєприпасів для fpv, тощо. Він вивів свій підрозділ ІСВ на якісно новий рівень згуртованості й професійності. Думаю, що всі командири підрозділів погодяться з такою оцінкою Андрія «Бізона», – говорить командир механізованої роти Роман «Вікінг».

Андрій здобув справжній авторитет та повагу, бо жив за принципом: «Роби, як я!», тобто заохочував власним прикладом. Бійці-сапери з повагою відносились до свого командира, котрий за короткий період зміг зарекомендувати себе справжнім командиром-лідером та згуртувати колектив, – говорить один з офіцерів батальйону Віктор на псевдо «Вєня»-

Смерть Андрія Полякова – дійсно важка втрата для всього без виключень колективу нашого батальйону, бо кожен боєць, котрий мав з ним чи-то коротку бесіду або спільну справу, незмінно проникався повагою до «Бізона».

Поховали офіцера на Алеї Слави Берковецького кладовища в Києві.
Кавалер медалі «За оборону міста-героя ХАРКІВ», ордену «Богдана Хмельницького » III ступеня (посмертно).

В Андрія залишилися дружина Юлія, випукниця ХАІ, донька Валерія, син Арсен, а також любляча родина, багато друзів та побратими.

Одна з вулиць Сміли має ім’я Андрія Полякова.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://memorial.ua/

facebook.com/206.battalion