Олексій народився в Запоріжжі в 1986 році.
Його мама — заслужена вчителька 63-ї Запорізької гімназії Лілія Миколаївна Круліковська — залишила теплий слід у серцях багатьох поколінь учнів.
Після школи, продовжуючи славну традицію запорізьких моторобудівників, Олексій вступив до ХАІ на факультет авіаційних двигунів. Навчався на кафедрі теорії авіаційних двигунів (201), за спеціальністю «Газотурбінні установки і компресорні станції». Студентське життя, навчання, омріяний диплом…
Після закінчення університету він повернувся до рідного Запоріжжя й працював на легендарному ДП «Івченко-Прогрес». Інженер-конструктор відділу силових установок та реверсивних пристроїв.

О 15:18 мирне місто сколихнув ракетний удар. П’ять страшних вибухів. П’ять стовпів чорного диму здійнялися над житловими кварталами.
“Внаслідок атаки загинуло четверо людей, ще 23 — зазнали поранень…” — сповістять новини.

Серед загиблих — Олексій Круліковський…

Наступного дня в 63-й гімназії з’явився допис:
“Коли помирає людина, світ стає біднішим. Ми втрачаємо її думки, її бачення світу, її щедру душу.
Ця клята війна забирає найдорожче — наших дітей…Унаслідок ракетного обстрілу обірвалося життя Олексія Круліковського — нашого випускника, сина нашої колеги, Лілії Миколаївни, яку знає і пам’ятає не одне покоління учнів. Він пішов у засвіти…
Боляче… невимовно боляче писати ці слова. Про Льошу — енергійну, добру, працелюбну людину.
Люблячого сина, брата, чоловіка…”

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ!
НЕМА ПРОЩЕННЯ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://24tv.ua/

https://www.facebook.com/groups/441420679828554/

https://www.facebook.com/profile.php?id=100012146205607

СЬОГОДНІ УКРАЇНІ ПОТРІБНІ ФІЗИКИ, МАТЕМАТИКИ, ХІМИКИ ТА ІНЖЕНЕРИ.

Наш технологічний розвиток і наші перспективи як держави залежать від теперішніх семикласників — десь у цьому віці у хлопців і дівчат формується бачення їхнього майбутнього фаху. І державі треба докладати всіх зусиль, щоб молодь хотіла вивчати точні науки. А цифри, на жаль, тривожні: на фізику та хімію в Україні навчається критично мало студентів. На вчителів природничих наук у провідних педагогічних університетах — одиниці.
Тоді як в Росії щороку ці спеціальності здобувають тисячі. Це виклик, який ми не маємо права ігнорувати. Без власної науки, якісної освіти та підготовки фахівців у природничих і технічних галузях неможливо побудувати технологічно сильну державу. Особливо, коли безпека залежить від технологій. Формула майбутнього проста: сильна освіта — сильна національна безпека. Тому все починається зі школи, де молодь повинна здобувати не лише знання, а й базове розуміння того, що вона має право самостійно обирати своє майбутнє.
І ще один важливий момент, який хотів донести студентам: створюйте сенси, любіть свою роботу і, попри все, залишайтеся гарними людьми. Коли ви любите і повністю віддаєтеся роботі, ви неодмінно станете частиною якоїсь великої історії. Дякую українській молоді за цю розмову, вдумливі питання, відкритість і зацікавленість. Саме вам творити майбутню історію України, ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність і розбудовувати державу, за яку сьогодні бореться наш народ.

NV.UA
У середу, 14 жовтня, Метрополітен-опера підтримала Україну та український народ у боротьбі за свободу та незалежність під час повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Оркестр виконав гімн України. Перед початком основної програми – опери Верді Макбет – на сцену «Метрополітен-опери вийшов її генеральний директор Пітер Гелб. Він сказав промову, в якій висловив непохитну підтримку Україні.
«З моменту жорстокого та незаконного вторгнення Росії в Україну Метрополітен-опера твердо підтримує боротьбу України за свободу та справедливість. Сьогодні, коли Україна зазнає безперервних і нещадних атак, вона потребує нашої підтримки — підтримки всього світу — як ніколи раніше. На знак солідарності просимо вас підвестися, доки звучатиме Державний гімн України», — сказав Пітер Гелб.

Оркестр «Метрополітен-опера» під керуванням диригента Янніка Незе-Сегена виконав гімн України, а зал слухав його стоячи.

«Який приємний сюрприз і яка неймовірна честь стати свідком такого сміливого прояву підтримки України сьогодні ввечері в Метрополітен-опері», — поділився дизайнер і стиліст Кевін Герцог з Нью-Йорка, який прийшов послухати оперу Верді.
«Пролунали схвильовані вигуки, а потім характерний шарудіння: сотні людей одночасно піднялися зі своїх місць. Приблизно на чверті виконання раптово залунав чоловічий голос – хтось почав підспівувати. Люди довкола почали озиратися, намагаючись зрозуміти, кому належить цей голос, але мені так і не вдалося його знайти. Чоловік, безумовно, був чудовим співаком; це був виступ, гідний сцени Метрополітен-опери — хай і спонтанний, і загадковий.Можливо, з віком я став сентиментальнішим, але мені здалося, що це був один із тих рідкісних моментів, коли різницю між нами зникає і залишається лише те, що нас об’єднує, — наша людяність», — поділився він своїми враженнями.

Крылья Родины №10, 1970

ХАІ — 20
Частина 3

І ось залишилися позаду майже три роки напруженої праці.
Наш ХАІ-20 готовий до польоту.

У погожий літній день 1968 року ми розпочали «обкатку» нашого дітища на землі. Хотілося скоріше дізнатися про його злітно-посадкові характеристики, ефективність рулів, перевірити роботу гвинтомоторної установки та окремих агрегатів. Особливо хвилювало нас охолодження двигуна. Адже він був установлений незвично. Чи справдяться наші надії навикористання ежекції вихлопних газів для охолодження при руліннях і на пробігу? На щастя, хвилювання були марними. Охолодження циліндрів двигуна виявилося цілком задовільним.
Перші пробіжки показали, що літак легко відривається від землі. Однак через високо розташований гвинт відрив відбувається при підборі газу. Виявилися невеликі недоліки і в конструкції шасі. Після їх усунення ми отримали дозвіл виконати перші польоти.
І ось наш ХАІ-20 у повітрі.
У його кабіні — учасник побудови, майстер спорту, льотчик Георгій Чуб. Поки що він вів машину на зниженій потужності двигуна, без випуску щитків на зльоті та посадці. Польоти повністю підтвердили наші розрахункові дані.
Наш ХАІ-20 відривався від землі на швидкості 86 км/год. Його посадкова швидкість — 77 км/год, довжина розбігу та пробігу становила всього 180 м, а скоропідйомність біля землі — 5 м/с. Польоти проходили на висоті 2–3 тис. м зі швидкістю 130–180 км/год. (Завдання на максимальну швидкість не було). За оцінкою пілота, ХАІ-20 показав хорошу стійкість у польоті, тенденцій до довільних еволюцій не має, слухняний у керуванні. Огляд чудовий
Ці перші польоти на все життя запам’ятали студенти, які брали участь у проєктуванні та створенні літака.

ЗЛІТНА СМУГА, ЩО ПОСЛУЖИЛА ХАІ-20 СТАРТОМ У НЕБО, ДЛЯ НАС БУЛА, ОБРАЗНО КАЖУЧИ, ДОРОГОЮ У ВЕЛИКЕ ЦІКАВЕ ЖИТТЯ АВІАЦІЙНИХ ІНЖЕНЕРІВ.
Створення ХАІ-20 стало можливим тому, що всі члени студентського конструкторського бюро працювали з піднесенням. Ми постійно відчували допомогу та підтримку викладачів і ректорату інституту, комсомольського комітету, організацій ДТСААФ, комсомольців авіазаводу. І за це ми їм усім дуже вдячні.

АРТЕМ НАРОДИВСЯ В МАРІУПОЛІ 12.12.1979 року.

ЗАКІНЧИВ ХАІ В 2002 році

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ / THE ARMED FORCES OF UKRAINЕ
10 червня 2023 р. – теперішній час

16.10.23
Artem Oleynik
Дякую всім! Ви неймовірні! Необхідна сума зібрана. Антідрони замовлені.
Водіям гранатометного взводу 65 бригади де я служу потрібен антидроновий захист в машину. Бо логістика в Роботіно вкрай важка. Дуже багато ворожих фпв дронів. А кожного дня необхідно вивозити та завозити бійців на позиції, вивозити поранених. Без захисту машини вразливі, а це не одне життя…

13.12.23
Artem Oleynik
Сьогодні у мене День Народження. Дякую всім за привітання!
Якщо є можливість зробіть мені подарунок — адонатьте на Реби.
Завдяки Вам один Реб вже замовлено! Дуже скоро буде відеозвіт. Але потрібні ще два. Залишилось зібрати 47000 грн
Дякую за репост!

10 ЛЮТОГО 2024 ОФІЦЕР 65-ї БРИГАДИ АРТЕМ ОЛІЙНИК ПРИЙМЕ СВІЙ ОСТАНІЙ БІЙ ПІД РОБОТИНО НА ЗАПОРІЗЬКОМУ НАПРЯМКУ…

11.02. 24
Илья Олейник
Олійник Артем Валерійович. Любий мій братик.
13.12.1979 – 09.02.2024
Артема поховали в с. Щасливе в суботу 17 лютого з військовими почестями.
Бережіть себе і своїх близьких.

11.02.24
Anna Mishkovets
Це всеж було Різдво.
/Не думала що так можна почати некролога пост/
Й я його точно не забуду, надто нетипічне та інше…
Спроба повернути свята в життя провалилась, але зараз вона набула іншого сенсу, тому я хочу лишити це в стрічці, я геть не пощу фотографій й всього за простим браком часу навіть на сон, але тут чомусь зʼявилось це бажання … як нагадування про саму суть життя й все що в ньому трапляється частина картини без якої воно стає існуванням.

***
Я покищо не вірю, але факт…
В мене завжди буде враження про несправедливість світу виходячи прикладом саме з цього дня.
Картина мого сприйняття втрат переповнилась й напевне розуміння героїчності та безглуздості зараз перемішались в кашу сірого кольору.
Спочивай друже, ти зробив останні місяці досить незабутніми та бентежними, страх перетворювавсь на сили йти, розпач на варіанти вирішення проблем. Й знов я часто була психологом та аналітиком з людиною напевно розумнішою мене (так, я так й досі вважаю)
Але смерть є смерть!!!попробуйте мені тут написати що герої не вмирають!!! Дуже рожевоокулярна тема, вмирають!! Просто після їх смерті шрами страшніші а прогалини в життях не однієї людини.

31 08.24 
Вадим Ворожко
В кожного є рідні, друзі, знайомі які віддали найвищу ціну в цій війні. Нашою метою є не забувати за їхні вчинки. В память друга та захисника Олійник Артема
#БіжуЗаГероя_2024 #забіг2024

Ворожко Вадим. Забіг за героя

13.12.24
Илья Олейник
Дорогий мій братику,
Сьогодні твій перший день народження, коли я не можу тебе привітати.
Ці місяці я згадував тебе майже щодня. Здається, усе навколо нагадує про тебе.
Я пишаюся тобою. Можливо, це не зовсім те слово, але я гордий, що ти не сховався, не злякався, не знайшов сотні причин, як це зробив я. Ти пішов на фронт, зробив те, що вважав правильним.
Що побажати тобі, коли вже нічого з тобою не може трапитися?
Бажаю, щоб ти залишався в нашій пам’яті. Таким добрим і справжнім, яким ти був.
Post Scriptum
Старший лейтенант ЗСУ Олійник Артем Валерійович
13.12.1979 – 10.02.2024
Народився в Маріуполі. Загинув на Запоріжжі. Колекціонував монети і старожитності. Любив собацюр і байдарки. Мріяв подорожувати автомобілем по Європі після війни. Дуже хотів своїх дітей. Любив відчайдушно. Постійно сварився зі старшим братом, який намагався «вчити життю»

13.12.24
Катрин Олейник
Сегодня бы тебе исполнилось 45…

14.12.24
Anton Kuharenko
Дякую що був у житті, дякую за довіру та допомогу. Памʼятаю.

КЛЯТА ВІЙНА…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ВОЇНЕ!
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВІД УСІХ УКРАЇНЦІВ!

Джерело:

https://khai.edu/ua/news/

https://www.facebook.com/artem.oleynik.98

Особливе побажання ТЕХНАРЯМ, оскільки інші спеціальності в технічному виші є вторинними:
ви починаєте навчання в особливий період життя України – п’ятий рік триває війна і п’ятий рік іде технологічна гонка, від якої залежить життя як воїнів на фронті, так і мирного населення.
Навчайтеся так, щоб ми перемогли в цій гонці технарів, і ставайте справжніми хайовцями, а, як сформулював випускник ХАІ 1984 року П. Редькін:
«Хаївець – це як американський президент, до якого і після завершення повноважень довічно звертаються “президент”».

ХАІ — ЦЕ МИ !

У подарунок відео, який зробив Глущенко Сергій із фото, а Воробйов Андрій розмістив на ютубі.

Вітаємо Нехорошова Бориса Георгійовича з 88-річчям!
Здоров’я, надійного оточення, радостей та успіху у всьому!
Борис Георгійович, пишаємося Вами!

ДЯКУЮ хайовцу ВОРОБЙОВУ Андрію за інтерв’ю та відео ролик